Сучасні підходи до типології лідерства в зарубіжній соціальній психології та управлінні - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 164
Природа та визначення поняття лідерства. Стилі лідерства та керівництва. Концепція стилю управління К. Левіна, модель лідерства П. Херсі. Управлінська решітка Р. Блейка. Ситуаційна модель стилів керівництва для прийняття рішень В. Врума та Ф. Йєттона.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:




Аннотация к работе
Більшість людей не вбачають відмінності між поняттями керівництва та лідерства, вважаючи, що перебуваючи на керівній посаді, певна особа автоматично має владу над підлеглими, тобто є лідером колективу. Однак на практиці співвідношення цих двох складових частин управлінського впливу надзвичайно різноманітні, оскільки воно складається під впливом багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрям складових управлінського впливу та шляху синтезу їх діяльності сучасного менеджера. Друкера - це здатність підняти людське бачення на рівень найширшого кругозору, вивести ефективність діяльності людини на рівень високих стандартів, а також здатність формувати особистість, виходячи за звичайні рамки, які її обмежують [7, 159-160]. Керівництво ж можна визначити «як процес використання влади задля досягнення впливу на людей» . В свою чергу, вплив - це будь-яка поведінка однієї людини чи групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття, стосунки інших людей.Під керівництвом, з точки зору власника, розуміється чи то індивід (керівник), чи то група (керівний склад), або процес, який володіє індивідуальними особливостями способу управління організацією. До слів керівник, керівництво часто відносять такі поняття і явища як лідер та лідерство. Відповідно відносини “начальник - підлеглий”, притаманні традиційному погляду на управління, заміняються відносинами “лідер - послідовник”. Бути менеджером ще не означає автоматично вважатися лідером в організації, тому що лідерству в значній мірі притаманна неформальна основа. Лідерство (англ. leader - провідник, ведучий, керівник) - один з процесів організації й управління малою соціальною групою, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни та з оптимальним ефектом.Традиційно в соціальній психології досліджується проблема стилю лідерства, а не керівництва. Стиль лідерства (керівництва) (від грец. stylos - паличка для письма) означає спосіб, прийом, метод роботи, характерну манеру поводитися. Отже, під стилем розуміється типова для лідера система способів та прийомів впливу на підлеглих [8, 279]. В психології управління сформувалися такі підходи до аналізу стилів керівництва : u Орієнтація на особистісно-ділові якості керівника базується на тому, що кожен керівник є індивідуальністю, неповторно поєднує в собі компоненти особистісно-ділових якостей. В наукових дослідженнях зафіксовані спроби встановити звязок між стилем керівництва, типом керівника, ефективністю діяльності організації та її культурою управління: v стиль відображає усталені способи діяльності певного типу керівника; він тісно повязаний з психологічними особливостями його мислення, прийняття рішень, спілкування тощо;Стиль керівництва, який характеризує конкретного менеджера, залежить від обсягу делегованих повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські стосунки і виконання завдань організації тощо.Левін виокремив три стилі лідерства (керівництва) : авторитарний (тверді способи управління, визначення усієї стратегії діяльності групи, припинення ініціативи й обговорення рішень, одноосібне прийняття рішення і т.п.); демократичний (колегіальність, заохочення ініціативи і т.п.); ліберальний (відмовлення від керування, усунення від керівництва і т.п.) [14, 195]. При авторитарному стилі якість рішень керівника залежить від інформації, яку він має та від його здатності правильно її інтерпретувати [8, 281]. При автократичному стилі відбувається виразний поділ на керівника й підлеглих, тих, які командують, і тих, що зобовязані виконувати накази, розпорядження. Керівник-автократ сам визначає мету діяльності групи та спосіб її досягнення і лише незначною мірою дозволяє членам групи долучатися до прийняття рішень. У групі назрівають тенденції до бунту, а деколи й реальна агресія, хоча група як цілісність має загалом непогані результати. лідерство керівництво управлінський врумБланшара виділили 4 стилі лідерства залежно від рівня «зрілості» виконавців. Бланшара вибір керівником ефективного стилю лідерства, тобто поєднання двох типів його поведінки: орієнтація на стосунки з підлеглими; орієнтація на виконання робочих завдань, - залежить від ступеня «зрілості» підлеглих (рівня готовності до виконання робочих завдань). Складовими категорії «зрілість» підлеглих є: • «професійна зрілість» або спроможність працювати (знання, вміння, навички щодо виконання конкретної роботи); Поєднання двох вищезазначених типів поведінки керівника в межах даної моделі дозволяє виділити чотири стилі лідерства, кожний із яких відповідає певній стадії «зрілості» підлеглого (малюнок 1) [9,106]. У даному випадку підлеглі або не хочуть, або не мають можливості відповідати за конкретне завдання.Моутон запропонували модель управлінської решітки, побудовану на аналізі різних комбінацій ступеня уваги до виробництва і до людей. Використання цієї моделі (малюнок 2) дає змогу описати такі стилі керівництва: Мал.

План
План

Вступ

1. Природа та визначення поняття лідерства

2. Стилі лідерства та керівництва

3. Сучасні підходи до типології лідерства в зарубіжній соціальній психології та управлінні

3.1 Концепція стилю управління К. Левіна

3.2 Модель лідерства П. Херсі і К. Бланшара

3.3 Управлінська решітка Р. Блейка і Дж. Моутона

3.4 Ситуаційна модель стилів керівництва для прийняття рішень В. Врума та Ф. Йєттона

4. Практичне завдання

Висновок

Список використаної літератури

Повысить уникальность
своей работы









Хотите, перезвоним вам?