Безпосередні і віддалені результати обстеження й оперативного лікування хворих із варикоцеле. Патогенетична класифікація, алгоритм діагностичного обстеження та причини рецидивів варикоцеле. Мікрохірургічний спосіб та оцінка результатів лікування.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя УкраїниРобота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Грубнік Володимир Володимирович, завідувач кафедри хірургічних хвороб з післядипломною підготовкою лікарів Одеського державного медичного університету МОЗ України. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мішалов Володимир Григорович, завідувач кафедри госпітальної хірургії №2 з курсом грудної та судинної хірургії Національного медичного університету ім. Богомольця МОЗ України доктор медичних наук, професор Венгер Ігор Касьянович, професор кафедри хірургії з урологією та реанімацією Тернопільського державного медичного університету ім. Захист відбудеться “_5_” червня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.08 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім.Часто як у хворих, так і у самих лікарів панує досить зневажливе ставлення до даної патології, отже, і до методів її лікування. Проте утруднення відтоку по яєчковій вені може призводити до венозного застою і порушення сперматогенезу незалежно від тривалості перебігу захворювання. Сьогодні описано понад 70 різних методів оперативних втручань і їхніх модифікацій при даній патології, при цьому в більшості випадків лікування варикоцеле полягає у різних впливах не на причину, а на окремі прояви захворювання. Існують дані про наявність флебореногіпертензійної нефропатії, що виявляється мікро-і макрогематурією, болями в поперековій ділянці, підвищеним виділенням біоактивних речовин (ксантиноксидази, гідропероксиейкозтетраєнових кислот) у крові, взятій з лівої нирки у хворих на варикоцеле з вираженою гіпертензією в лівій нирковій вені [Евдокимов В. В., Покровский А. В., Дан В. Н., 1998; Пугачев А. М., Мазо Е. Б., Корякин М. В., 1992; Степанов В. Н., Кадыров З. А., 1997; Страхов С. Н. и соавт., 2001]. Запропоновані нами нова класифікація і диференційований алгоритм діагностичного обстеження й лікування хворих на варикоцеле в умовах широкої клінічної практиці потребують поглибленого підходу до осмислення патогенезу захворювання і адекватного діагностичного обстеження хворих, що врешті-решт диктує вибір більш адекватної та ефективної тактики їх лікування.Із них 140 хворих становили основну групу дослідження, в якій застосовувалася диференційована тактика вибору методів оперативного лікування на підставі параметрів регіонарної венозної гемодинаміки, а 47 пацієнтів були контрольною, ретроспективною групою. Критерії оцінки виконаних оперативних втручань були такими: наявність ускладнень під час проведення оперативного лікування; тривалість оперативних втручань; метод застосованої анестезії; наявність і кількість післяопераційних ускладнень; тривалість перебування хворих у стаціонарі; частота рецидивів після оперативного лікування; місцеві критерії (усунення варикозного розширення вен мошонки, характер загоєння рани і т. ін.); кількість хворих із поліпшенням фертильності; субєктивні критерії (зникнення дискомфорту і болів у ділянці мошонки). Загальний аналіз сечі виконано всім пацієнтам, при цьому незначні зміни були у 31 (22,1 %) хворих, а саме: незначна або помірна протеїнурія, невелике підвищення лейкоцитів і/або еритроцитів у полі зору. Спермограму було виконано 47 пацієнтам, переважно з вираженими формами варикоцеле, із них у 32 (68,1 %) спостерігалися різного ступеня порушення, здебільшого кількості і рухливості сперматозоїдів. Всі хворі були розділені на дві групи за типом застосованої лікувально-діагностичної тактики: - група 1 (основна, когортна, проспективна) складалася з 140 хворих із варикоцеле.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розвязання наукової задачі: розробка оптимальних патогенетичних критеріїв вибору методів оперативних втручань з урахуванням показників стану регіонарної венозної гемодинаміки для підвищення якості та ефективності лікування. Мінімальним обємом діагностичного обстеження, що дозволяє визначити тип рефлюксу крові і стан венозної ниркової гемодинаміки, є ультразвукова допплерографія з виконанням функціональних проб.