Визначення основної проблеми у застосуванні ефективних методів лікування інсультів. Інсультне відділення як основна організаційна і клінічна ланка служб комплексної допомоги при інсульті. Розгляд досвіду країн Європи у наданні допомоги хворим з ГПМК.
Аннотация к работе
Сучасні підходи до надання медичної допомоги хворим з інсультомГельсінгборг (Швеція) на Загальноєвропейській конференції з досягнення консенсусу щодо ведення інсульту, в результаті чого була прийнята Гельсінгборзька декларація 2006 р. про європейські стратегії щодо інсульту, затверджені основні положення організації служб допомоги хворим з інсультом, лікувальна тактика гострого періоду інсульту, методи профілактики ГПМК, післяінсультна реабілітація, оцінка клінічних наслідків та оцінка якості допомоги на період з 2006 до 2015 р. Мінімальні вимоги, що предявляються до інсультного відділення, включають: наявність спеціалізованих ліжок для хворих з інсультом; наявність спеціалізованої бригади, що складається з лікаря-фахівця з інсульту, кваліфікованих медсестер, фізіотерапевтів, логопедів і фахівців із трудотерапії; цілодобова можливість негайної візуалізації: КТ або МРТ у випадку, якщо вона не була проведена у відділенні невідкладної допомоги; наявність письмових клінічних протоколів і методичних вказівок щодо процедур діагностики, лікування в гострий період, моніторингу з метою запобігання ускладненням і вторинної профілактики; наявність умов для негайної активізації хворих після того, як стабілізовано їхні життєві функції, і їхньої ранньої реабілітації; безперервне підвищення кваліфікації персоналу. В Ізраїлі при аналізі історій хвороб 616 хворих, госпіталізованих у період з березня 2001 р. до червня 2002 р. в інсультні відділення та загальні неврологічні відділення, було доведено перевагу лікування пацієнтів у спеціалізованому відділенні. Кількість випадків летальності та значної інвалідності до кінця першого місяця перебігу інсульту становила 20 % хворих, що лікувалися в інсультному відділенні, та 40 % хворих, пролікованих у неврологічному відділенні [14]. Аналіз даних 30 000 хворих з інсультом продемонстрував, що через 1,2 року з моменту захворювання із хворих, пролікованих в інсультному відділенні, померло на 18 % менше, порівняно з пацієнтами, пролікованими в загальному неврологічному відділенні [2, 22].