Розробка нових методологічних прийомів політичної компаративістики. Порівняльний аналіз конституцій та президентських демократій країн світу. Запровадження поняття "президенціалізація". Оцінка української форми правління епохи Л. Кучми та В. Януковича.
Аннотация к работе
СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПОРІВНЯННІ ДИЗАЙНУ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМЗокрема, політичні процеси кінця ХХ століття, повязані із деколонізацією та розпадом соціалістичного табору, поставили в центр уваги компаративістики новітні політичні системи, що значно відрізнялися за своїм дизайном, ефективністю функціонування та іншими параметрами, а разом з тим їх число зросло з лічених десятків напередодні ІІ світової війни до близько двох сотень. Метою статті є уточнення параметрів, за якими здійснюється порівняльний аналіз політичних систем, аналіз основних дослідницьких прийомів, тенденцій та проблем, що можуть мати значення для вітчизняних дослідників, які працюють над порівнянням політичної системи України з іншими політичними системами. Застосування порівняльного методу дозволяє зібрати, систематизувати та узагальнити величезний масив інформації по різних країнах, розширити пізнання про політику у її різних аспектах, в першу чергу про дизайн політичних систем. Дюверже в роботі 1980 відносить до цієї форми правління Веймарську республіку і шість країн Західної Європи - Австрію, Ірландію, Ісландію, Португалію, Фінляндію і Францію [2, с. Президентська система цієї країни і контекст її функціонування унікальні і не дають їжі для таких узагальнень.Порівняння є необхідним і корисним методом дослідження дизайну політичних систем, в т.ч. форм правління та її компонентів. Вивчення президентської, парламентської, напівпрезидентської та інших систем неможливо без компаративного підходу, оскільки сам предмет дослідження передбачає такий підхід. Можна погодитись з тезою, що особливу увагу при плануванні порівняльно-політологічних досліджень треба приділити методологічним проблемам порівняльного аналізу, названим зокрема у цій статті. Метод порівняльного аналізу не є легким, як поверхово здається, але за умови правильного формулювання гіпотези дослідження є одним з найбільш перспективних, зокрема у вивченні закономірностей пострадянських політичних процесів та дизайну політичних інститутів. Перспективи подальшого дослідження в цьому напрямку полягають в удосконаленні стратегій порівняльного аналізу дизайну політичних систем пострадянського простору, зокрема «case-study», бінарних та регіональних досліджень.