Поняття міграцій, їх класифікація та види, їх роль у розвитку економіки Франції, головні фактори та передумови розвитку. Територіальні особливості, відмінності, розміщення і зайнятості трудових мігрантів держави. Проблеми та перспективи зайнятості.
Аннотация к работе
Метою курсової роботи обумовлює наступні завдання: - дослідити сутність понять (міграцій) та «міграційні процеси, трудові мігранти», їх роль у розвитку економіки Франції; Поиблизно так само визначає міґрацію і Юридична енциклопедія: «Міґрація - переселення, переміщення населення: всередині країни - внутрішня міґрація населення, з однієї країни до іншої - зовнішня міґрація населення». А. Отже міґрація - це перетин адмістративного кордону, добровільний чи примусовий просторовий рух осіб чи груп осіб від місця (країни) виїзду до місця (країни) вїзду за наявності або без неї законних підстав на певний період часу або назавжди, що може вести за собою зміну постійного місця проживання; цей рух включає в себе еміґрацію та імміґрацію. еміграція (від лат. emigrare - виселення) перетин адміністративного кордону, добровільний або примусовий виїзд осіб чи груп осіб з місця (країни) проживання на законних або незаконних підставах на певний період або назавжди, що передбачає подальшу імміґрацію, тобто перетин адміністративного кордону, добровільний або примусовий вїзд осіб чи груп осіб на місце (чи в країну) призначення (або нове місце проживання) на законних або незаконних підставах, на певний період або назавжди. У Франції іммігранти становлять до 10% робочої сили, а в окремих галузях економіки Франції, особливо із застосуванням у великих масштабах ручної праці (текстильна, шкіряна, харчова, будівельна та інші галузі промисловості), «прийшлі» робітники складають до половини, а то й більше, зайнятих малокваліфіковану працю.Міжнародні міграції перетворилися в даний час у важливий фактор сучасного світового процесу, вони мають величезний вплив на стан міжнародних відносин, як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівні. Одні з них, як правило, розвинуті капіталістичні країни споживають велику кількість робочої сили, інші в результаті надлишку цієї сили на внутрішньому ринку поставляють її на зовнішній ринок. У Франції іммігранти становлять до 10% робочої сили, а в окремих галузях економіки Франції, особливо із застосуванням у великих масштабах ручної праці (текстильна, шкіряна, харчова, будівельна та інші галузі промисловості), «прийшлі» робітники складають до половини, а то й більше, зайнятих малокваліфіковану працю. Визначивши залучення дешевої робочої сили пріоритетним напрямком зовнішньої політики ще після Другої світової війни, Франція постійно модернізує дану сферу міжнародної взаємодії, відповідаючи на вимоги часу. Проте, занадто ліберальний підхід до іммігрантів у минулому нерідко ставить Францію на межу соціальної кризи на сучасному етапі її розвитку.