Застосування інгібіторів ГМГКоАредуктази в період дестабілізації ІХС. Сприяння плейотропними ефектами статинів стабілізації ушкодженої атеросклеротичної бляшки. Позитивний клінічний результат терапії статинами у хворих із гострим коронарним синдромом.
Аннотация к работе
Сучасні аспекти застосування статинів при гострому коронарному синдроміЗгідно з експериментальними даними, статини сприяють стабілізації атеросклеротичних бляшок не тільки внаслідок зниження рівня ліпідів, а й за рахунок протизапальної дії [2, 12, 16, 62]. Він також знижував активність ядерного фактора транскрипції KB у моноцитах, на культурі гладкомязих і ендотеліальних клітин людини, що важливо для пригнічення запального процесу в судинах, оскільки цей фактор регулює експресію багатьох генів, продукти яких (цитокіни, хемокіни, молекули адгезії клітин) беруть участь у запальному процесі та імунній відповіді [46]. Дослідження показало, що завдяки плейотропним (у тому числі протизапальному) ефектам інгібітору ГМГКОАРЕДУКТАЗИ стабілізується атеросклеротична бляшка. [27] усі статини (правастатин, симвастатин, аторвастатин) вірогідно знизили рівень СРБ, причому від величин, повязаних із високим ризиком ускладнень ІХС. У дослідженні PROVEIT TIMI22 [54] на фоні лікування хворих із ГКС аторвастатином у дозі 80 мг/добу вміст СРБ знизився з 12,2 до 1,3 мг/л, що було вірогідно нижче, ніж у пацієнтів, які приймали правастатин у дозі 40 мг/добу (зниження з 11,9 до 2,1 мг/л) (р <0,001).Так, у дослідженні РТТ (n = 164) раннє призначення (в перші 6 годин) правастатину в дозі 40 мг/добу хворим із гострим ІМ, які отримали тромболітичну терапію, супроводжувалося вірогідним зменшенням госпітальної летальності (p = 0,03) і частоти розвитку нефатальних реінфарктів (p = 0,01) через 6 місяців терапії [29]. У дослідження LCAD (n = 126) включали хворих на НС і ІМ, яким із перших 6 діб після госпіталізації призначали правастатин або правастатин в комбінації з холестираміном чи ніацином. Подібні результати одержано й у дослідженні GUSTO IIB у хворих із ГКС: призначення статинів до виписки зі стаціонару супроводжувалося зниженням смертності на 34 % протягом 1 року спостереження. У дослідженні PRISM у хворих, які отримували статини, ризик смерті на 30ту добу знизився на 51 % [25]. Отримане у дослідженні MIRACL зниження ризику коронарних подій дещо менше, ніж у проведених раніше дослідженнях зі статинами, але і в інших дослідженнях профілактичний ефект статинів виявлявся тільки через 1-2 роки від початку лікування, й у всіх хворих був стабільний перебіг ІХС.