Головна мета державної ідеології у сфері міжетнічних відносин. Розробка механізмів забезпечення політичної стабільності в Україні. Шляхи досягнення консолідації у суспільстві. Надання національним меншинам і етнічним групам колективних прав та свобод.
Аннотация к работе
Чорноморський державний університет імені Петра МогилиПрактичний досвід засвідчує, що однією з головних передумов оптимізації етнополітичних процесів, а у підсумку - досягнення політичної стабільності, в таких поліетнічних за складом населення державах, як Україна, є надання національним меншинам і етнічним групам колективних прав і свобод, які будуть гарантуватися виваженою і дієвою етнополітикою держави. Розуміючи під етнополітикою сферу суспільно-політичних взаємин держави та етнічних спільнот, а також етнічних груп між собою, треба зазначити, що її головною метою є регулювання міжетнічних відносин і досягнення національної консолідації у суспільстві. Однак треба визнати, що Сполучені Штати Америки хоча й поважають етнічну й культурну розмаїтість, але просування й захист етнічної ідентичності не є пріоритетом у політиці цієї держави. Автор вважає, що в Україні треба переходити від патерналістської моделі етнополітики, коли держава має монопольне право на вирішення етнічних питань в суспільстві до субсидіарної, тому що патерналістська модель етнополітики не тільки не може забезпечити потреби етносів, але й обмежує їх самостійність і активність. Субсидіарну модель етнонаціональної політики, на наш погляд, можна визначити як особливу форму вирішення за допомогою держави протиріч між етносами, між етносами й державою з метою налагодження та підвищення суспільного й індивідуального добробуту.Для зростання дієвості державної етнополітики в Україні необхідно, запровадити субсидіарну модель етнонаціональної політики, яка складається з цілей, принципів, основних напрямків, завдань й механізмів їх реалізації, в якої ставка робиться на співпрацю між органами державної влади і етнічними меншинами в рамках єдиної структурно-функціональної системи, зберігаючи за державою нормативну, координуючу і контрольну функції; яка дозволяє ефективне розмежувати повноваження між рівнями державної влади та етнічно культурними організаціями, тобто локальні і регіональні етнічні проблеми вирішується на тому рівні на якому вони виникають і розвиваються.