Основні типи та форми культури: загальнолюдська, суперкультура, контркультура, девіантна, особистісна та ін. Особливості субкультури, її основні функції, риси. Характеристика молодіжних субкультур: хіпі, хакери і ін. Співвідношення між субкультурами.
Аннотация к работе
ІНДЗ
На тему: «Субкультури, проблеми їх співвідношення»Поняття культури є надзвичайно широким, бо культурне охоплює соціальне в усіх його формах і на протязі усієї історії існування людства. За свідченням німецького лінгвіста І.Нідермана, термін «культура» як самостійна лексична одиниця існує лише з XVIII ст. У більшості лінгвістів не викликає сумніву те, що своїм походженням слово «культура» (лат. cultura - виховання, освіта, розвиток, шанування) зобовязане латинським словам colo, colere (вирощувати, обробляти землю, займатися землеробством). Але з XVIII ст. термін «культура» почав застосовуватися щодо людей та їх творчої діяльності, він набув узагальнюючого значення і ним стали називати все створене людиною. При такому підході культуру можна розглядати як створену людиною «другу природу», як увесь створений людиною світ.Типи відтворення і культури - теоретико-методологічні поняття, з допомогою яких можна членувати, диференціювати культуру на її, так би мовити, внутрішньому рівні. На цьому шляху теоретиками культури, соціологами, соціальними психологами, етнографами все частіше використовується поняття «субкультура». Субєктом культури можуть бути: суспільство в цілому як виразник певно визначеної культури; особа - носій специфічних уявлень, свого «особистісного» культурного досвіду; група як сукупність особистостей з подібними культурними характеристиками [1,c.356]. «Субкультура» як методологічна категорія дозволяє також відрізнити соціально прийнятні форми соціально-культурної диференціації (професійні, молодіжні, наукові, релігійні субкультури, субкультури національних меншин) від антисоціальних (фашистських рухів, терористичних угруповань, злочинних груп тощо).[5, c. Коли йдеться про субкультуру, передбачається не лише диференціація груп людей у суспільстві за певними ознаками, але й за їхньою стійкістю в часі.Під молодіжною субкультурою розуміють культуру певного молодого покоління, яке володіє загальними стилем життя, поведінки, групових норм, цінностей та переконань. Ще в 40-ві роки молодь купляла ті ж самі речі. що і їхні старші батьки, танцювала у тих самих клубах, що і їхні батьки. На це моментально відгукнулися підприємці, і як наслідок розширилася мережа молодіжних клубів, барів, виросли тиражі книг та журналів для молоді, в обіходь ввійшло поняття молодіжної моди. Багато із молоді прагнули здобути вищу освіту, а це означає більш пізнє створення власної сімї і підвищення вимог до проведення відпочинку. У той час як на Заході альтернативний рух, який виріс із молодіжних субкультур 60-70 років активно приймає участь в соціальних програмах, допомагає хворим, інвалідам, наркоманам.Субкультура є видовим поняттям, похідним від родового «культура» і означає культурну спільність з деякими особливими рисами та ознаками, виділеними з тієї чи іншої культури. Щоб розглянути культуру і динаміку культури з допомогою поняття «субкультура», важливо не лише аналізувати окремі конкретні субкультури, але також вивчати їхні взаємозвязки та співвідношення однієї з одною і з базовими субкультурами. Вона завжди має складну будову і втілює в собі можливість протистоянь субкультур, навіть в межах центрального загальнокультурного ядра, мірі традиційності та інноваційності. Своєрідні секти, закриті співтовариства старанно відмежовуються від взаємодії з іншими культурами і субкультурами, від зовнішнього світу. Одначе, щоб здійснилась назріла суспільна потреба в інноваціях, в культурі повинні існувати субкультури з інноваційним потенціалом, тобто ті природні лабораторії, через які і з допомогою яких здійснюється процес розвитку.Отже, опрацювавши наукову літературу з даної теми та дослідивши субкультури, їх різновиди та особливості, можна зробити такі висновки: Культура розглядається в соціології як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і знаходить вираз у соціальних відносинах, скерованих на створення, засвоєння, збереження і розповсюдження матеріальних предметів і духовних феноменів. В залежності від рівня, масштабів, форм соціальної взаємодії розрізняють типи та форми культури. Основними типами культури визначають загальнолюдську культуру, суперкультуру, субкультуру, контркультуру. Детальніша інформація про культуру як соціальне та явище та субкультури подається в розділі 1. Субкультура як складник культури визначається специфікою змісту таких загальних ознак, як предмети, що складають умови і обєкт інтересів її членів; способи регуляції взаємодій і відношень між ними; критерії оцінки взаємодій і станів субкультури в цілому.