Формуванню суб’єктності політичної еліти, її здатності як діючого суб’єкта влади впливати на інших суб’єктів із метою досягнення поставлених цілей у процесах політичної модернізації. Розподіл повноважень, готовність до спільної відповідальності.
Аннотация к работе
Субєктність елітного політичного інституту в процесах політичної модернізаціїПроцеси інституціоналізації сприяють формуванню субєктності політичної еліти, тобто її здатності як діючого субєкта влади впливати на інших субєктів із метою оптимізації досягнення поставлених цілей та завдань. Загалом, можна виділити два основні підходи до розуміння політичної субєктності: 1) філософський, що акцентує увагу на сукупному результаті обєктивної можливості політичної дії і субєктивної спроможності до неї; 2) політичний, що досліджує здатність впливати на поведінку інших субєктів, сприяючи зміні динаміки політичних процесів, визнаючи відповідальність за наслідки власних дій. Оскільки однією з найважливіших якостей субєктів політики виступає активність, то наявність ідеї дозволяє їм мислити та здійснювати перетворюючу діяльність в якості причини самих себе. Політична субєктність має такі характеристики: 1) цілепокладання, тобто відтворення алгоритмізованого еталону діяльності, що задає відповідний вектор формування певної сутності; 2) свобода діяльності, тобто субєкт ініціює певний процес, впливає на його динаміку та визначає завершеність; 3) самовдосконалення, тобто наявність різних факторів впливу на ситуацію, її непередбачуваність вимагають від субєкта високого рівня адаптації, обумовленого засвоєнням нових знань, вмінь, а також способів діяльності. Обєктивними умовами формування політичної субєктності виступають економічні, соціокультурні, політичні та інституціональні особливості функціонування політичної системи в цілому.