Визначення необхідності обов’язкового усунення недоліків, виявлених при дослідженні інституту відводів у процесуальному праві України. Аналіз основ розгляду наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді.
Аннотация к работе
Одеський національний університет імені І.І.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що факт встановлення «інших обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді», є підставою для його відводу (самовідводу). 31 ГПК України встановлює підставою для відводу (самовідводу) судового експерта обставину, коли він «особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи». Нікітенко визначає підстави відводу (самовідводу), як різновид юридичних фактів, які надають ініціаторам відводу підстави висловлювати сумніви щодо обєктивності та неупередженості ініціаторів самовідводу, та які представляють собою правовідносини або інші соціальні відносини, які не регульовані нормами права, законодавче закріплення яких здійснюється з метою забезпечення довіри до ініціаторів самовідводу, їх незацікавленості та неупередженості, оскільки їх фактичне існування породжує право ініціаторів відводу подати заяву про відвід та зобов’язує ініціаторів самовідводу його заявити, відповідно ініціювати процедури відводу (самовідводу) [4]. Проте слід зазначити, що, виходячи із сутності судового доказування, яке має на меті переконати суд в існуванні певних фактів, вважаємо, що доказування підстав для відводу, який вирішується самим суддею, не має практичного сенсу, оскільки докази оцінює суддя, якому заявлено відвід. При цьому вважаємо, що суд законно відмовив у задоволенні таких заяв, адже, по-перше, таке безперервне подання серії заяв про відводи є зловживанням процесуальними правами, проте і підстав для відводу також не було, адже порушення процесуальних норм суддею оскаржуються в загальному порядку, при цьому вказане не впливає на його упередженість.