Оцінювання - процес співвіднесення ходу або результату діяльності з наміченим в завданні еталоном. Аналіз основних теоретичних підходів, пов’язаних з проблемою самооцінки, природою її формування та розвитку, що існують у сучасній психологічній науці.
Аннотация к работе
Оскільки розвиток має відповідати інтересам і уявленням населення, створювати сприятливі умови для того, щоб люди формували свій потенціал відповідно до своїх потреб та інтересів, потрібно у його дослідженні також використовувати методи соціології та соціальної психології. Також в Україні не виконували оцінювання людського розвитку із застосуванням субєктивних факторів, тому метою даної статті є аналіз можливостей використання субєктивної оцінки населення для оцінювання людського розвитку, розроблення пропозицій щодо її застосування для глибшого розуміння людського розвитку та порівняння з обєктивними даними. Будь-яка людина в процесі життєдіяльності постійно оцінює предмети, явища, ситуації, політичні події, вчинки та дії інших людей (оцінки зовнішнього світу); оцінює свої можливості, стан, вчинки і результати своїх дій (самооцінка); передбачає і враховує, як її можуть оцінювати інші люди (рефлексивні оцінки); формулюючи оцінки, впливає на оточуючих (керівні оцінки), водночас постійно відчуваючи на собі вплив оцінок інших людей. Оцінку в дослідженні можна охарактеризувати як облік мотивів, засобів і цілей дії, її умов, - це ставлення до соціальних явищ, людської діяльності, поведінки, значимості, відповідності певним нормам і принципам моралі, результатом його може бути схвалення чи засудження, згода або критика, що визначається соціальною позицією, світоглядом, рівнем культури, інтелектуальним та моральним розвитком людини.