Аналіз концепції діяльності суду у сучасному цивільному процесі з урахуванням принципу змагальності. Визначення особливостей процесів доведення та доказування, збирання доказів та їх забезпечення. Опис нових досягнень науки і техніки в юридичну практику.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИЗахист відбудеться „___” травня 2005 р. о „___” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. Визначено характерні особливості процесів доведення та доказування, збирання доказів та їх забезпечення. Визначені напрямки розвитку засобів доказування в цивільному процесі, а саме: вивчення і узагальнення судової практики на предмет дослідження тих обставин, які зумовлюють необхідність використання спеціальних засобів для їх підтвердження; аналіз і втілення новітніх досягнень науки і техніки в юридичну практику з метою надання рішенням суду більшої юридичної достовірності і, наприклад, як наслідок збільшення джерел підвищеної небезпеки, якими стають випадки застосування засобів генної інженерії, новітніх ліків, добрив тощо; вдосконалення існуючих засобів доказування і процедури їх дослідження з метою надання їм більшої юридичної вірогідності; самостійний розвиток науки і техніки з метою наступного втілення результатів в цивільне судочинство. юридичний суд цивільний доказ Сформулированы специальные принципы доказывания: принцип невмешательства суда в процесс доказывания; принцип отсутствия основных и второстепенных юридических обстоятельств, которые подлежат установлению судом; принцип сопоставления доводов и доказательств сторон, а также предлагается заимствовать из иностранной юридической практики и законодательства принцип концентрации доказательного материала.В теорії цивільного процесу залишаються не дослідженими принципи доказування, мало уваги приділено засобам доказування, субєктам доказового процесу, стадіям доказового процесу та особливостям процесу доказування та оцінки доказів. Останнім часом значну увагу теоретиків цивільного процесу привернуто до особливостей процесу доказування по окремих категоріях справ, а відсутні теоретичні розробки загальних аспектів доказового процесу. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення субєктів, які мають вплив на процес доказування та окремо характеризувати тих субєктів, які мають повноваження здійснювати оцінку доказів, а також надати більшої визначеності процесу доказування, усунути прогалини в законодавстві та оптимізувати його. Визначити поняття “доказування” лише як зміст таких процесуальних дій як збирання (в тому числі витребування доказів адвокатами і прокурорами) і надання суду доказів особами, що беруть участь в справі. Обґрунтовано висновок, що способами забезпечення доказів є наступні дії суду, що розглядає справу, а саме: виклик свідків в судове засідання за клопотанням сторін, в тому числі для негайного допиту; призначення огляду доказів (в тому числі й огляд на місці); витребування судом доказів у тих осіб, які не надали відповідних документів особам, що беруть участь у справі (сторони, заявник, треті особи та ін.); призначення експертизи по справі; судове доручення суду, в провадженні якого знаходиться справа, іншому суду по збиранню речових і письмових доказів, допиту свідків, а дії іншого суду також мають вважатись способом забезпечення доказів.Пропонується всі докази, що надавались стороною офіційно відображати в матеріалах справи, шляхом винесення ухвали про приєднання до справи відповідних доказів, що надасть можливість в наступному довести факт подачі цих доказів. Дисертантом встановлено такі ознаки засобів доказування: перелік засобів доказування є вичерпним; засоби доказування необхідно одночасно розглядати в двох аспектах як точно визначений в законодавстві їх перелік та їх допустимість для доказування в конкретній справі; докази є елементами засобів доказування, які можуть мати інформаційний, речовий або змішаний характер і мають відповідати вимогам допустимості, що висуваються до засобів доказування в конкретній справі, та належності до цієї справи, а також отримуватись у відповідності до вимог ЦПК та інших нормативних актів. Сформульовані в роботі й відмітні особливості процесу доказування в наказному провадженні, який пропонується ввести за новим ЦПК, а саме: докази мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обовязків боржника; відсутність їх публічного дослідження і аналізу; докази, що подаються заявником повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні; докази мають бути лише письмові; процес доказування для стягувача закінчується з прийняттям заяви про видачу судового наказу. Наведена концепція зумовила перелік процесуальних заходів процесу збирання доказів: визначення конкретних доказів по справі, які має дослідити суд, може здійснюватись як заявником, так і його процесуальним представником і передбачатиме вибір із засобів доказування тих доказів, які можуть бути застосовані в конкретній справі, залежно, від предмету доказування.