Дослідження теоретико-правових та організаційних засад діяльності суб’єктів адміністративно-деліктного процесу. Виокремлення особливостей правового статусу судів, органів внутрішніх справ та прокуратури як суб’єктів адміністративно-деліктної юрисдикції.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, МВС України. Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор Приймаченко Дмитро Володимирович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович, Запорізький національний університет, професор кафедри адміністративного та господарського права;Суттєве місце в системі адміністративно-деліктних відносин відведено субєктам адміністративно-деліктного процесу - органам адміністративно-деліктної юрисдикції та учасникам адміністративно-деліктного процесу. Це зумовлено системними порушеннями підзаконної нормотворчості, неможливістю її ефективно контролювати у державі в цілому і в адміністративно-деліктній сфері зокрема (35 відомчих інструкцій, що регулюють особливості притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в окремій сфері, часто виписані з порушенням законодавства, не відповідають нормам КУПАП, постійно змінюються та доповнюються, що ускладнює контроль за їх законністю, який стає можливим лише на завершальній стадії розгляду справи); тим, що їх застосування посадовими особами адміністративно-деліктної юрисдикції значно обмежує права учасників адміністративно-деліктного процесу, а іноді призводить до накладення на них не передбачених законом обовязків; тим, що посадові особи адміністративно-деліктної юрисдикції, які мають право виявляти правопорушення, складати процесуальні документи, а іноді визнавати особу винною у вчиненні правопорушення, не мають у своїй більшості базової вищої юридичної освіти, тому не здатні обєктивно оцінювати правову ситуацію та діяти в межах закону; низькими показниками рівня довіри громадян до органів, які застосовують адміністративні санкції, зумовленими низьким рівнем професійності останніх (слабким знанням законодавства, упередженістю своїх дій, схильністю до корупції, гонитві за показниками виявлених порушень, а не тих порушень, вчиненню яких вдалось запобігти, відсутністю практичних навиків та ін.); ускладненою процедурою застосування адміністративних санкцій за незначні порушення, обслуговування якої потребує значних фінансових витрат бюджетних коштів. Поряд з цим потребує удосконалення нормативно-правове забезпечення правового статусу учасників адміністративно-деліктного процесу: особи, яка притягується до відповідальності, потерпілого, законних представників, захисника, експерта, понятих, свідків - шляхом визначення та нормативного закріплення комплексу їх прав та обовязків, гарантій їх реалізації. Зазначеними вченими зроблено значний внесок у розвиток адміністративно-деліктного права та процесу, визначення змісту проваджень, стадій та етапів останнього, висвітлення правового статусу окремих субєктів адміністративно-деліктної юрисдикції та учасників адміністративно-деліктного процесу. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практики застосування органами публічної адміністрації норм адміністративно-деліктного законодавства, розробити теорію діяльності субєктів адміністративно-деліктного процесу, сутність якої полягає у визначенні системи таких субєктів, структури їх правового статусу, процесуальної форми його реалізації та розробки на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавчих засад та практики їх діяльності.Зясовано, що поняття «адміністративно-деліктний процес» ширше за поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення», тому що регламентує не тільки процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке починається порушенням справи та винесенням по ній рішення і його виконанням, але і порядок вирішення процесуальних питань, що виникають, наприклад, при оформленні матеріалів за наявності обставин, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення, хоча проступок було вчинено; при застосуванні альтернатив (заміні) адміністративній відповідальності іншими заходами адміністративного впливу та ін. Спираючись на проаналізовані погляди, думки та концепції, вироблені адміністративно-правовою наукою щодо критеріїв класифікації субєктів адміністративно-деліктного процесу, та розподіл їх на відповідні групи, виокремлено дві групи субєктів адміністративно-деліктного процесу: органи адміністративно-деліктної юрисдикції - компетентні органи й посадові особи, наділені правом приймати адміністративні акти у процесі притягнення до адміністративної відповідальності; учасники адміністративно-деліктного процесу - особи, які мають безпосередні інтереси у справі, та особи, які сприяють здійсненню процесу.