Дослідження трансформації уряду Української Народної Республіки від виконавчого органу громадської організації до кабінету міністрів суверенної держави, вплив політичних партій на його формування, політика в галузі керівництва органами виконавчої влади.
Аннотация к работе
Створення уряду Української Народної Республіки і формування системи виконавчої влади (червень 1917 р. - квітень 1918 р.) АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукДисертацію присвячено процесу створення системи органів виконавчої влади УНР доби Центральної Ради. У роботі досліджено процес створення виконавчої вертикалі на всіх її структурних рівнях (вищий, центральні, місцеві органи виконавчої влади), визначено основні етапи цього процесу та головні особливості кожного періоду. Показано трансформацію уряду УНР від виконавчого органу громадської організації до кабінету міністрів суверенної держави, досліджено вплив політичних партій на його формування, висвітлено питання організаційного та матеріально-технічного забезпечення його діяльності. Проаналізовано політику уряду в галузі створення й керівництва системою органів виконавчої влади, зроблено висновок, що державний переворот 29 квітня 1918 р. перервав підготовку адміністративної реформи, яка мала на меті реорганізацію усіх структурних ланок вертикалі виконавчої влади. В работе освещен процесс создания исполнительной вертикали УНР на всех ее структурных уровнях (высший, центральные, местные органы исполнительной власти), определены основные этапы этого процесса и главные особенности каждого периода, показано, что создание Генерального Секретариата явилось исходным моментом в процессе размежевания ветвей власти на законодательную, исполнительную и судебную.Розбудовуючи інститути державної влади, Центральна Рада (далі - ЦР) засадничим принципом державотворення обрала розмежування системи влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Від вдалого вирішення завдання створення виконавчої вертикалі УНР не в останню чергу залежала доля першої української держави ХХ ст., оскільки виконавчі структури відіграють важливу роль у системі організації влади, беручи участь у реалізації основних завдань і функцій держави. Серед низки причин, які привели до падіння ЦР, була слабкість органів виконавчої влади, головним чином місцевого рівня. Критичне осмислення уроків минулого, їх врахування сприяє пошукам оптимальної моделі державного управління України на сучасному етапі, вдосконаленню існуючої системи органів виконавчої влади, яка була б міцною на всіх структурних рівнях (вищий, центральні, місцеві органи) і виконувала б покладені на неї функції управління державою. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб спираючись на науковий доробок попередників, опубліковані та архівні джерела, обєктивно проаналізувати процес створення системи органів виконавчої влади УНР доби ЦР, виявити його основні тенденції, вивчити й систематизувати історичний досвід, набутий на цьому шляху.В подальшому вчені української діаспори, вивчаючи проблематику національного державотворення в цілому, розглядали в цьому контексті деякі аспекти формування системи органів виконавчої влади УНР, насамперед створення уряду, основні напрями його діяльності, спектр політичних сил, які визначали його політику тощо. Третю групу становлять праці, присвячені вивченню окремих напрямів політики ЦР, в яких вчені приділили певну увагу створенню й функціонуванню органів виконавчої влади, які здійснювали цю політику, а також розглянули ставлення українських партій до проблеми організації органів влади. В цілому, з усіх ланок виконавчої вертикалі УНР найбільше уваги приділено уряду, але більшість вчених розглядала його діяльність як складову загальнополітичних процесів в цілому, залишаючи поза увагою його місце у розбудові системи виконавчої влади. Недостатньо вивченою залишилась політика ЦР та її урядів в галузі створення системи органів виконавчої влади, особливо на місцевому рівні, організаційне та фінансове забезпечення діяльності уряду, підготовка адміністративної реформи навесні 1918 р. та інші проблеми. За походженням їх можна поділити на документи: вищих органів влади - фонди Генерального Секретаріату (1063), Ради Міністрів Української Держави (1064), Центральної Ради (1115) ЦДАВО України; центральних органів виконавчої влади - фонди Генеральних секретарств судових справ (2209), освіти (2581), праці (3266), Народного міністерства торгу і промисловості (3084), Державного контролю УНР (3690), а також Міністерств торгівлі і промисловості (1118), фінансів (2199), судових справ (2207), праці Української Держави (2857) ЦДАВО України; місцевих органів - фонди Київської міської управи (163), Канцелярії комісара Тимчасового уряду м.Її вищим органом був уряд, функціонували центральні органи виконавчої влади, які здійснювали керівництво мережею місцевих органів. Процес становлення системи органів виконавчої влади УНР відбувався у три етапи, які були повязані з процесом набуття Україною державної самостійності. Відправною точкою цього процесу було виділення зі складу Комітету ЦР Генерального Секретаріату як її виконавчого органу, що стало початком розмежування гілок влади в Україні.