Основні етапи формування організаційної структури та еволюція соціальних функцій громадського об’єднання "Друзі дітей". Соціально-економічні причини, рівень та форми існування дитячої безпритульності, її динамічність поширення в містах і селах України.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії України Харківського національного університету імені В.Н. Калініченко Володимир Вікторович, Харківський національний університет імені В.Н. Лантух Валерій Васильович, Харківський національний університет імені В.Н. Захист відбудеться 7 листопада 2008 р. о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.Для історичної науки поняття актуальності передусім означає виявлення та зясування стану наукової розробки малодосліджених проблем, особливостей використання ученими модерних теоретико-методологічних підходів, а не формальна констатація того чи іншого історичного досвіду або його адаптації до сучасних умов. Сучасне українське суспільство переживає стадію політичної структуризації, лібералізації відносин власності та укладів економічно-господарської діяльності, докорінної реорганізації системи державного забезпечення населення, впливу інтеграційних та глобалізаційних процесів у світі на соціальні процеси, які вирізняються наявністю небувалих форм девіантної поведінки значних груп людей, гострими соціальними аномаліями - масовою дитячою бездоглядністю та безпритульністю, наркоманією та алкоголізмом, злочинністю серед неповнолітніх. Бездоглядність породжує безпритульність, яка має приховані і відкриті форми масового існування в суспільстві, свідченням його недосконалості і гуманістичної неспроможності. У звязку з цим важливо вивчити причини безпритульності дітей, форми і рівень її поширення, а для цього потрібна науково обґрунтована державна програма здійснення соціально-правових, морально-виховних, організаційно-педагогічних та профілактичних заходів. Для досягнення поставленої мети визначено наступні наукові завдання: проаналізувати історичну, соціологічну, педагогічну літературу та зясувати наукові тлумачення поняття і явища “дитяча безпритульність”;Книги стосувалися соціально-економічних причин безпритульності дітей, організаційних форм її подолання, соціально-правової охорони дітей, функціонування “колективів безпритульних”3. Перші дисертації з історії масової безпритульності дітей в УСРР були захищені у 1950-х рр. з історико-педагогічної проблематики, автори яких висвітлювали роль партійних організацій у боротьбі з безпритульністю, створення та функціонування дитячих будинків7. Так, І.І.Диптан дослідила діяльність надзвичайних державних органів стосовно подолання дитячої безпритульності дітей в УСРР 1919-1932 рр.10Вона звернула увагу на нову хвилю безпритульності дітей у 1932 р., а також підкреслила несвоєчасність реорганізації Центральної комісії допомоги дітям (ЦКДД) при ВУЦВКУ весною 1932 р. Формування управлінської структури товариства можна поділити на три етапи: перший розпочався у травні 1927 р. і тривав до скликання першого пленуму ради товариства 29 квітня 1928 р.; другий протягом квітня-вересня 1928 р., повязаний із розмежуванням функцій між громадськими та державними органами; третій від жовтня 1928 р. до лютого 1930 р., завершившись змінами до статуту та посиленням комуністичного виховання дітей тощо. “Відносини держави з громадськими формами подолання безпритульності дітей” зясовано повноваження Центральної комісії допомоги дітям (ЦКДД) і правління товариства “Друзі дітей”, роль і місце СПОНУ (Управління соціально-правової охорони неповнолітніх) та ДСІ (Дитяча соціальна інспекція при НКО УСРР), показано ефективність функціонального поєднання державних та громадських організацій.