Матеріально-побутові умови життя та навчання студентської молоді в Радянському Союзі. Суспільно-політичні настрої та морально-психологічний стан студентства за часів панування комуністичної ідеології. Характерні риси студентства Радянської України.
Аннотация к работе
Студентство в соціальній структурі Радянської УкраїниСтуденти були основним джерелом поповнення радянської інтелігенції, вихованими в дусі комуністичної моралі та ідеології, і мали стати продовжувачами справи Леніна-Сталіна у майбутньому. Вони були і залишаються окремою мобільною соціальною групою, метою і сенсом існування якої є організована за певною програмою підготовка до виконання професійних та соціальних ролей у матеріально-духовному виробництві. Для студентської молоді була характерна внутрішня неоднорідність: за соціальним походженням, національністю, партійністю, демографічними ознаками401. Поміж інших ознак молодь мала певні специфічні політичні риси: безпартійний, член ВЛКСМ, член і кандидат у члени ВКП(б), (КП(б)У). Закінчення війни внесло нові корективи у внутрішню структуру студентства, зокрема, в той час зявилися такі тимчасові мікрогрупи, як учасники Великої Вітчизняної війни; ті, що під час війни перебували на окупованій території, репатріанти.Навчальні приміщення та гуртожитки окремих інститутів, які під час військових дій дивом уціліли, досить часто були зайняті різними адміністративними або відомчими структурами; студенти ж змушені були відвідувати заняття в орендованих дирекціями школах у дві-три зміни (з 7.30 до 23.00), тому керівництво ВНЗ тривалий час вело переговори про їх повернення411 (приміщення Харківського педагогічного інституту на Фаненському пров., 8 займала військова частина412), що також негативно позначалося на навчально-виховному процесі. Так, Львівський університет у 1951 р. мав забезпечити житлом 2000 осіб, але у гуртожитку, розрахованому на 900 студентів, проживало 1200, на кожного студента припадало по 3-4 м замість 6 м житлової площі. Так, у КДУ, де навчалося 5800 студентів, у гуртожитку, який був розрахований на 1050 осіб, проживало 1740, в КПІ із 5380 студентів гуртожитком було забезпечено 2411, або 45%. Загалом іногородні студенти вирішували свої житлові проблеми наступним чином: одні отримували місце в гуртожитку (щомісячна плата за яке становила в усіх ВНЗ 10 руб., за користування білизною - 5 руб.438), іншим держава оплачувала орендовані нею ж «кутки» (місця в приватних помешканнях, на оренду яких інститути щорічно виділяли 300 руб.439), а дехто змушений був винаймати за власний кошт такий «куток», сплачуючи від 50 до 150 руб. на місяць440. На практиці для чималої частини студентів, які жили на стипендію (180-365 руб.), наймати «куток», який у центрі міста коштував 150 руб., було дорого, тому більшість молодих людей винаймали такі помешкання або на його околицях, або в передмісті за 50-75 руб.441.Студентів як джерело поповнення радянської інтелігенції виховували в дусі комуністичної моралі та ідеології; вони мали стати продовжувачами справи Леніна-Сталіна у майбутньому. Зубкової, нове післявоєнне покоління було повністю виховане в умовах сталінської тоталітарної системи, однак воно не знало страху репресій 1930-х років, у його очах існуючий державний устрій не мав ореолу «святості» і, що найбільш суттєво, воно ще не відчувало розчарування від краху надій, як це було з їх попередниками. Зважаючи на те, що під час війни названі вище категорії молоді втратили «довіру» держави, можемо припустити, що влада зараховувала їх на навчання аби уникнути недобору, - адже кількість випускників середніх шкіл була надто мала. Добровольського, у розмові парторга інституту та студентки, яка перебувала в окупації: « - В комсомолі з якого року? У 1946-1947 рр. секретар комітету комсомолу Одеського держуніверситету Забокрицький був учасником всесвітнього конгресу студентської молоді; на зборах студентів метеорологічного, фармацевтичного інститутів та університету з приводу цієї поїздки молодь ставила такі питання: чи не червоніли радянські делегати за свій зовнішній вигляд, чи модно були одягнені іноземні студенти?Про це свідчить приклад ВНЗ Харкова - університету, а також художнього та політехнічного інститутів: з 1 вересня до 1 грудня 1950 р. не було організовано жодного культпоходу, а інженерно-будівельний інститут провів лише один такий похід (на кінокартину «Рада богів»), в якому взяло участь 20 осіб, гірничий інститут - один похід (90 осіб), юридичний інститут - 60 (на кінокартину «Велика сила»)566. Котляр розповідав: «Танці були в університеті, на міські ми не ходили, там було, що завгодно, і студенти мали свою гордість. ...Дівчат на історичному було менше, аніж хлопців, тому зазвичай ми запрошували студенток із германо-романського факультету, вважалося, що там були найгарніші дівчата»571. Загалом інтереси студентської аудиторії були надзвичайно різноманітними, гуртки ВНЗ задовольняли потреби найвибагливіших, пропонувався широкий діапазон різноманітних занять, кожна молода людина мала можливість займатися тим, що було їй до вподоби. На початку 1950-х рр., коли активно відновлювалося народне господарство, ВНЗ УРСР перебували у складному матеріальному стані, тому матеріальна база спортивних секцій у ВНЗ була слабкою, але бажаючих займатися спортом було багато.