Склад, структурна організація та географічне розповсюдження словника пастухування гуцульського говору. Аналіз номенів у межах лексико-семантичних груп. Характеристика діалектних зон поширення. Основний зміст міжмовних зв"язків спілкування особистостей.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Інститут української мови дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі української мови Інституту українознавства імені І. Крипякевича НАН України Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Гриценко Павло Юхимович, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу діалектології. Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Сабадош Іван Васильович, Ужгородський національний університет, професор кафедри української мови - кандидат філологічних наук, доцент Бігусяк Михайло Васильович, Прикарпатський державний університет ім. Василя Стефаника, доцент кафедри української мови. Захист відбудеться 28 травня 2002 р. о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м.Усвідомлення можливих незворотних утрат інформації про традиційну пастушу культуру стало поштовхом у виборі обєкта дослідження саме в гуцульському говорі як одному з найархаїчніших в українській мові. Актуальність дослідження пастушої лексики гуцульського говору зумовлена необхідністю зафіксувати номінації денотатів відгінного пастухування, які в останні десятиріччя зникають разом з елементами цієї локальної традиції, потребою системно дослідити пастуші номени в контексті української діалектної мови та карпато-балканських мовно-культурних звязків. Особливе значення цієї мікросистеми як специфічного замкненого шару загальноукраїнської діалектної лексики зумовлює важливість комплексного вивчення пастушої лексики. Мета дисертації - дослідити склад і структурну організацію пастушої лексики гуцульського говору, зясувати шляхи її формування та просторову поведінку. Завдання дослідження полягає в тому, щоб: 1) змоделювати структурну організацію пастушої лексики гуцульських говірок;Ці групи межують з іншими ТГЛ чи їхніми семантичними мікрогрупами, наприклад, назви побуту пастухів - із тематичними групами назв одягу, аксесуарів; назви, повязані з господарськими розрахунками, - із соціально-економічною лексикою, назви хвороб - із медичною, назви обрядів і назви часових понять - із календарно-обрядовою тощо. Другу групу утворюють складні ієрархічно розгалужені ЛСГ (назви тварин, агентів, стад, місця, продуктів, посуду, хвороб тварин, сигнальних інструментів і знаків), усередині яких на підставі специфічних семантичних ознак виділяємо мікропарадигми - семантичні підгрупи, семантичні мікрогрупи, семантичні ряди. Видові назви інколи обєднуються в опозиції на основі спільних ДО денотатів, утворюючи антонімічні пари, а саме: клапаука "вівця з великими вухами" : чулка "вівця з малими вухами", діікана "вівця, яка дає багато молока" : цаплиука "вівця, яка дає мало молока", воуненка, густовоуница "вівця з гарною вовною" : паршиука, рідковоуница "вівця з поганою вовною", домарка "вівця, яку випасають не на полонині" : полонинка "вівця, яку випасають на полонині". В основі поділу - родова назва (загальна назва пастуха овець), яку диференціюємо за кількома семантичними ознаками, зокрема "вік пастуха" (ватаг "старий вівчар", віучарик "молодий пастух овець"), "стать"(віучарка, бараначка "жінка-вівчар"), "виконувана функція" (ватаг, старшиі віучер", передниі віучер", ватаман "старший пастух овець"; загонілник, струнґар", менчіі віучер "молодший пастух овець") і "час дії" (дополуднар" "вівчар, який випасає овець до полудня", відполуднар" "вівчар, який випасає овець після полудня", веснар" "вівчар, який випасає овець навесні". Пастуші агентиви гуцульських говірок відзначаються особливостями структурної організації на підставі таких ДО: "місце випасання худоби" (полонин:ик "пастух, який випасає худобу в полонині"), "змінна / незмінна праця" (талантовиі "вівчар, який випасає овець увесь день", перепусток, помочник ватага, помочник стайі, підмін:иі "вівчар, який випасає овець позмінно"), "час випасання худоби" (дополуднар", відполуднар", веснар"), "стан здоровя худоби" (хрімкар", хромар" "пастух, який випасає хворих (кульгавих) овець").Тематична група пастушої лексики гуцульських говірок утворює складну та розгалужену систему номінацій, в основі структурної організації якої - опозиції елементів за ДО. Структуру ЛСГ назв тварин, стад тварин, продуктів тваринництва, агентів, місця, господарських розрахунків визначають родо-видові звязки в межах семантичних підгруп (за родовою назвою); назви посуду, дзвінків, міток (на вухах овець) і хвороб тварин обєднані гіперонімом у межах ЛСГ.