Огляд семантико-синтаксичної структури речення в сучасній українській мові. Характеристика предикатів процесу в структурно-семантичному і функціональному аспектах. Лексико-граматичні особливості процесних синтаксем та групи дієслів із значенням процесу.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України Науковий керівник:кандидат філологічних наук, доцент, Терлак Зеновій Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри української мови кандидат філологічних наук, доцент Масицька Тетяна Євгенівна, Волинський державний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри української мови Захист відбудеться “8 ”лютого 2005 року о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м.Якщо підмет і присудок виділяють на основі синтаксичних звязків, то субєкт і предикатна основі семантико-синтаксичних відношень. Із семантико-синтаксичного погляду предикат - центральна синтаксема, від валентності якої залежить кількісно-якісний склад речення. Тому його характеристика становить важливу ланку у вивченні семантико-синтаксичної організації речення. Дослідження синтаксичної семантики виокремилося в окремий напрям, який оперує системою понять, що знайшли своє теоретичне обґрунтування у працях В. Основний метод аналізу - опозитивний, який охоплює такі часткові прийоми експериментування: 1) метод спостереження за особливостями предикатів - їхньою структурою (в парадигматиці) та функціонуванням (у синтагматиці); 2) метод порівняння - для характеристики диференційних ознак предиката, а також вияву його синкретичних значень; 3) дистрибутивний метод - для встановлення сполучувального потенціалу одиниць; 4) прийом елімінування (опущення) - для зясування міцності валентного звязку предиката із залежними синтаксемами; 5) трансформацію - для аналізу семантико-синтаксичних структур із варіантними виявами субєкта, а також поліпредикатних структурно-семантичних модифікацій.У першому розділі “Теоретичні засади аналізу предикатів” визначено основні аспекти аналізу предикатних синтаксем; розглянуто погляди вчених на типологію цих одиниць, виділено диференційні ознаки предикатних значень і проведено порівняльну характеристику предикатів процесу з іншими типами предикатних синтаксем. Щоб усунути суперечливість в означеннях, уважаємо за доцільне використовувати такі терміни: “процесний” - стосується значення предиката процесу (сигніфікативний аспект), “процесивний” - стосується функціональних виявів предиката процесу (денотативний аспект), “процесуальний” - стосується грамеми недоконаного виду або всієї сукупності дієслів. Динамічність дії, на відміну від процесу, зумовлена усвідомленим характером субєкта, що відбивається на розширеній валентній рамці такого предиката: Дівчата дарували хлопцям писанки (Д. Вона засвідчує взаємодію статичних і динамічних одиниць за певними дериваційними моделями: стан - процес (блищати - заблищати), якість - процес (гарний - гарніти). Це: 1) окремі безпрефіксні одиниці із суфіксом-ну та слова зі значенням горіння і світіння > киснути, мерзнути, квітнути; горіти, блищати, світити, тліти, а також цвісти, кипіти (процес ~ стан); 2) безпрефіксні дієслова на означення емоцій > сумувати, радіти, хвилюватися (процес ~ стан); 3) дієслова на означення природних звуків і шумів > шелестіти, гриміти, булькати, дзвеніти, вибухати (процес ~ дія); 4) дієслова на означення явищ природи > дощити, ллятися, крапати, повіяти (процес ~ дія); 5) безособові дієслова > затрясти, замучити, непокоїти, лихоманити, морозити, занудити (дія ~ стан ~ процес).Установлення властивостей семантико-синтаксичних категорій через порівняльний аналіз уможливлює кваліфікацію предикатів процесу як одного з основних предикатних типів і дозволяє дійти таких висновків: 1. Виділені на основі семантичного поля основні диференційні ознаки предиката - динамічність, пасивний характер субєкта, часова локалізованість, фазовість - мають граматичну релевантність. Одиниці, що формують розширені валентні рамки, належать до периферії функціонально-семантичного поля предикатів. Речення із субєктом у формі називного відмінка домінують у кількісному плані, що відповідає числу загальних предикатних реалізацій. Функціонуванню варіантних структур сприяє семантична якість субєкта процесу - пасивність, відсутність волевиявлень, що становить одну з основних категорійних ознак предиката.