Дослідження словотворення за допомогою звуконаслідування. Типи знакових відносин між звуковою та змістовною стороною мови. Аналіз структури звуконаслідувальних слів та її впливу на значення семантичних одиниць. Особливість стилістичного вживання вигуків.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ»Англійська мова - одна з найдавніших мов світу, вона має свою власну історію, багата на словниковий запас, який відображає характер, менталітет і діяльність людей, які є її носіями. Мова складається зі слів. Як і в будь-якій іншій мові, в англійській постійно виникають нові слова. У працях сучасних мовознавців, що досліджують проблему походження мови, звуконаслідування займає значне місце. При цьому увага дослідників звертається передусім на звуконаслідувальні слова як на наочний приклад мотивованості мовного знака: “При більш уважному розгляді виявляється, що майже будь-яке слово, що називає звук чи предмет, який звучить, так чи інакше з цим звуком повязане звуковою формою” [12, с.Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад, му, гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап тощо, від яких потім утворилися похідні типу гавкати, гавкання, гавкіт; капати, капання, капля тощо. Інколи подібні за звучанням звуконаслідувальні слова властиві декільком мовам: зозуля по-чеськи звучить кукачка, по-французьки куку, по-іспанськи куко, по-румунськи кук, по-болгарськи кукавіна, по-словацьки кукавіца, по-польськи кукулка, по-російськи кукушка. Слів, утворених шляхом звуконаслідування, дуже мало, причому в розвинених мовах їх значно більше, ніж у нерозвинених. Теорія звуконаслідування (ономатопоетична теорія) пояснює походження мови тим, що людина імітує звукові (і незвукові) ознаки обєктів, які називає. Прибічники цієї теорії, як правило, розуміють звуконаслідування широко - і як наслідування звуком звуку, тобто відображення в звучанні слова звукової ознаки обєкта-денотата, тобто як власне звуконаслідування (“бах”, “кваква”, “мяу”); і як наслідування звуком не - звуку, тобто відображення у звучанні слова якоїсь певної незвукової ознаки обєкта-денотата, тобто як звукосимволізм (наприклад, “бублик”, “губа” - з губними звуками, характерними для позначення чогось круглого, випяченого; lieben [нім.] (любити) звучать мяко, приємно).Журавльова значення слова складається з понятійного ядра значення, якісно-ознаковий ореол значення та фоносемантичний ореол. Фоносемантичний ореол або ореол змістовності звучання входить до складу будь-якого мовного знаку. Імпліцитний вплив проявляється у підсвідомому асоціативному звязку звуків з неслуховими враженнями. Під іконічністю знака розуміють відповідність його значення зовнішній формі, його здатність моделювати означуване. На фонетичному рівні під іконічністю знака часто розуміють лише звуконаслідування (ономатопея), але поняття іконічністі мовного знаку в області фонетики значно ширше за поняття звуконаслідування [6, с.В англійській мові слова утворюються різними способами: префіксальним, суфіксальним, переходом однієї частини мови в іншу, злиттям кількох слів в одне.32 ]: а) звуки, створені живими істотами в процесі спілкування чи у вираженні своїх почуттів : babble - лепетати, giggle - хіхікати, whisper - шепотіти, mutter - бурмотати, whine - хихикати; б) звуки, створені тваринами, птахами, комахами: buzz - дзижчання, croak - каркання, moo - мукання, purr - муркотіння; д) гучний рух: whack - сильний удар, clash - брязкіт (зброї), гул (дзвонів), crash - гуркіт, тріск. 32]: пряма ономатопія, яка відображається в словах, що імітують звуки природи: ding-dong - дінг-донг (звук, який імітує безперервний дзвін спиць у колесі й може означати шум, стукіт); Звуки, що імітують брязкіт металевих речей, звуки дзвонів, годинників, деяких механізмів, рушниць, вогню і т.д.Як уже зазначалося, звуконаслідувальні слова утворюються імітацією звуків. Наприклад, слово “бити” можна передати кількома варіантами: whip - хлистати, сікти; Деякі звуконаслідувальні слова творяться за допомогою суфіксів-le і-er. Для прикладу розглянемо дієслово to talk (говорити) та його відтінкові значення to babble (белькотати), to gabble (бурмотіти), to tittle-tattle (пліткувати). Обидва слова мають те ж саме значення - „сміятися”, але зовсім різний звуковий набір: напружені звуки [ff], [g] перетворюють звичайний доброзичливий відтінок слова на грубе „реготати”."Moo, moo", went the little brown cow one day "Moo, moo", went the little brown cow one day "Moo, moo", went the little brown cow one day У «Horsey» використовуються такі звуконаслідувальні слова, як «swish»(свист), «chippety clop» (цокання копит): Horsey, horsey, dont you stop, Just let feet go clippetty clop, The tail goes swish and the wheels go round, Giddy up, homeward bound [10]. He makes it run, he makes it shut, Out of the town, out of the town, Over the hills, over the down, Under the bridges, across the lea, Over the bridges and down to sea, With a jickety-can, jickety-can, Jickety-can, jickety-can, jickety-can, jickety-can [8].У сучасних мовах є і вживається чимало слів, які називаються звуконаслідувальними. Звуконаслідування (ономатопея) - це умовне відтворення звуків природи та звучань, які супроводжують деякі процеси (т
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЛОГІЧНІ ЗАХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ
1.1 Звуконаслідувальні теорії походження мови
1.2 Поняття звуконаслідування , як різновид звукозображення
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО - СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ
2.1 Семантична класифікація звуконаслідувальних слів
2.2 Структура звуконаслідувальних слів та її вплив на значення семантичних одиниць