Дослідження поняття апелятиву та визначення способів його позначення територій з рослинним покривом на матеріалі полісько-волинських говірок. Визначення структурно-семантичних особливостей досліджуваної групи лексики в сучасній українській мові.
Аннотация к работе
Структурно-семантичні особливості апелятивів територій з рослинним покривомУ статті проаналізовано апелятиви на позначення територій з рослинним покривом на матеріалі полісько-волинських говірок. Лексика для найменування територій із рослинним покривом є складовою однієї з найбагатших і найдавніших лексичних груп географічної термінології, інтерес до вивчення якої зумовлений здатністю відображати лінгвістично-географічну історію відповідного регіону. Значної уваги вивченню народної географічної термінології надавали дослідники словянського та українського мовознавства, зокрема в чеській і словацькій мовах Р. Ворокомле КАМІНЬКАШИРСЬКОГО р-ну), пор. блр. выган «обгороджена дорога, якою гонять худобу на пашу; місце біля населеного пункту, де пастух збирає стадо; близький випас; паша; обгороджена доріжка; проїзд від вулиці до двору, до хати» [14, 39], пол. wygon «місце за селом для пасовища худоби; дорога, якою женуть худобу на пасовище» [15, 119]. Ворокомле, Карасин КАМІНЬКАШИРСЬКОГО р-ну), пор. укр. випас «місце, де випасають худобу» [10, І, 448]; блр. выпас «місця біля води, де пасуть худобу; місця біля дворів, де пастух збирає стадо» [14, 41]. б) суфіксальні утворення, оформлені за допомогою великої кількості функціонально тотожних суфіксів, найпродуктивнішими з яких є-ищ-(е) та-иськ-(о): пасовйк (с.