Дослідження ергонімів як елементів ономастичної системи. Онімізація, трансонімізація й абревіація однокомпонентних, двокомпонентних й багатокомпонентних конструкцій української мови. Визначення лінгвістичного статусу ергонімів в ономастичному просторі.
Аннотация к работе
Одеський національний університет імені І.І.Мечникова Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукОфіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Поповський Анатолій Михайлович, Юридична академія МВС України, професор кафедри українознавства кандидат філологічних наук, доцент Боєва Евеліна Володимирівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського доцент кафедри української мови У наявних вітчизняних і зарубіжних студіях з ергонімії аналізують переважно лексико-семантичний бік відповідних одиниць (праці З.І.Бузинової, І.Г.Долгачова, Л.В.Дубровіної, Ю.О.Карпенка, С.А.Копорського, В.В.Лободи, Б.І.Маторіна, А.Мінтона, Н.М.Морозової, Р.Росслера, Л.М.Соколової, В.П.Тимофєєва, В.І.Ткачука, Т.О.Хейлик, Л.М.Щетиніна). Мікіної, Т.П.Романової) або певне коло українських (праці О.О.Белея, С.О.Шестакової), що зумовлює необхідність розширення джерельної бази досліджень для обєктивної наукової кваліфікації ергонімних утворень. Сьогодні в ергонімії спостерігаємо “номінаційний вибух”, своєрідний “ергонімний бум” (Т.П.Романова, С.О.Шестакова), спричинений розвитком економічних відносин в Україні, а отже, і виникненням великої кількості різноманітних фірм, організацій, установ, підприємств, виокремлюваних через надання їм власної назви - ергоніма. Лінгвальні чинники ергонімної номінації співвідносні із загальномовними тенденціями (динамічна неологізація, наявність інноваційних структурно-семантичних моделей, запозичення іншомовних лексичних одиниць, актуалізація власне української лексики), але оригінальність ергонімів відбивається і в багатьох специфічних рисах - твірною основою ергонімної назви можуть слугувати будь-які ономастичні й апелятивні класи, а також цифри та відповідні комбінації, що увиразнює потенційну семантичну та структурну багатогранність ергонімів.Схарактеризовано ознаки власних назв, які притаманні й ергонімам: співвіднесення з одиничним денотатом, диференціація однакових речей, поступова втрата етимологічного значення, особливості акту найменування, специфіка написання, значеннєва актуалізація в мовленні, віддзеркалення у свідомості як уявлень, а не понять на відміну від загальних назв. Проте в розділі доведено, що назви з ергонімним терміном, рекламним експонентом (клішоване, усталене слово рекламної лексики, яке відразу надає конотативності - сервіс, люкс тощо) і специфічною ергонімною клішованою формою утворення мають прозору семантичну структуру й не потребують семантичного визначника, бо вищенаведені елементи і є своєрідними контекстами для ергонімів. Так, у назвах “Одеса-банк”, “Центр стоматології”, “Ірина-дизайн-сервіс”, ”Одеса-мотор-сервіс”, “Телефон-сервіс” ергонімні терміни компанія, банк, центр і/або рекламний експонент сервіс вказують на загальний тип обєктів, що пропонують послуги/консультації. Проаналізовано три основних типи ергонімів - 1) відапелятивний (40,6% від загальної кількості); 2) відономастичний (37,5% від загальної кількості), який поділено на чотири види: а) відантропонімний (9,3%), б) відтопонімний (23,7%), в) відтеонімний (3,5%), г) відкосмонімний (1%); 3) комбінований (21,9% від загальної кількості), що представлено: а) ергонімами-абревіатурами (18%) та б) ергонімами, які у своєму складі мають цифру чи позначені цифрою, - цифрові, або індексні, ергоніми (3,9%). Виокремлюємо й двокомпонентні конструкції: а) топонім топонім, де лексеми виконують функцію астіоніма - "Одеса-Товарна"; б) топонім ергонімний термін: "Одеса - банк"; в) топонім апелятив: "Одеса - авто"; г) відтопонімний адєктив ергонімний термін: "Одеська біржа"; ґ) відтопонімний адєктив апелятив: "Українські вина".З іншого боку, ергонімам притаманна власна специфіка, яка, увиразнюючи їх ономастичну автономність і своєрідність, відбивається в семантиці, структурі та функціонуванні. Ергоніми - особливий клас власних назв, однією зі специфічних рис яких є унікальність творення, де мовним матеріалом можуть слугувати різноманітні типи онімів (відантропонімний, відтопонімний, відтеонімний та ін.), загальні назви (відапелятивний тип), абревіатури та цифри (комбінований тип). Ергоніми утворюються шляхом онімізації, трансонімізації та абревіації, що представлено однокомпонентними, двокомпонентними й багатокомпонентними (описовими) конструкціями як традиційних, усталених моделей, так і у вигляді інноваційних утворень: європеїзованих форм - нанизування називних відмінків, тричленних антропонімних формул, цифрових комбінацій тощо. В основу ергонімів як конотативно маркованих елементів ономастичної системи покладено асоціативні звязки, що містять натяк на специфіку підприємства, якість, вид, розміри продукції, результат від використання продукції/послуг, інтерєр, архітектурні особливості, місцерозташування, ознаки елітності, престижності тощо.