Структурно-функціональний стан кісткової тканини у дітей з травматичними пошкодженнями опорно-рухової системи за даними променевих методів дослідження - Автореферат

І якщо у дорослих звязок між переломами та остеопорозом, тобто змінами структурно-функціонального стану кісток, вже ні у кого не викликає сумнівів, то у дітей вивченню цього питання присвячені тільки поодинокі роботи [Durston W., Swartzentruber R., 2000; Goulding Таким чином, встановлення звязку між дитячим травматизмом та структурно-функціональним станом кісток у дітей, тобто ступенем їх осифікації, мінералізації і рентгенологічним кістковим віком, удосконалення відомих та розробка нових рентгенограмометричних, денситометричних та ультразвукових показників, які можуть відображати цей стан, а також розробка факторів ризику виникнення переломів за даними променевих методів є актуальними, сучасними, доцільними і вимагають подальшого вивчення, що погоджується з рекомендаціями ВООЗ на найближче десятиріччя. З них 2496 дітей (1559 хлопчиків та 937 дівчаток) зверталися протягом 1991 року, 4345 травмованих (2849 хлопчиків та 1496 дівчаток) - протягом 1996 та 5274 пацієнта (3384 хлопчиків і 1890 дівчаток) - протягом 2000 року. За нашими даними, у дітей віком до 6 років переломи (як і кількість звернень) зустрічались приблизно з однаковою частотою у хлопчиків і дівчаток, в період з 7 до 11 років з переломами в 2 рази частіше звертались хлопчики, а у віці старше 11 років - практично в 3-5 разів частіше. Але ці показники у дівчаток до 10 років і у хлопчиків 11-13 років, а також дівчаток старше 11 і хлопців старше 14 років були практично однаковими, що вказувало на більш раннє формування кортикальної кісткової тканини у дівчаток і дозволило створити тільки три групи вікових нормативних рентгенограмометричних показників (1 - для хлопчиків менше 10 років; 2 - для дівчаток 5-10 років і хлопчиків 11-13 років; 3 - для дівчаток старше 11 і хлопчиків старше 14 років).Проведене теоретичне узагальнення та досягнуте нове рішення наукової проблеми - удосконалення променевих методів дослідження структурно-функціонального стану кісток у дітей з травматичними пошкодженнями опорно-рухової системи та визначення факторів ризику переломів кісток у дітей різних вікових груп на основі рентгенологічних та ультразвукових показників. При визначенні рентгенологічного загального кісткового віку у дітей встановлено, що продовжується нерівномірне підвищення інтенсивності темпу росту при скороченні середньої тривалості окремих фаз скостеніння на 1,5-2 роки, що приводить до зменшення розмірів кісток кистей в порівнянні з попередніми даними і відповідає ознакам децелерації кісткової тканини. Розроблена нова таблиця строків скостеніння кісток кистей та дистального відділу передпліч у дітей характеризує теперішній стан розвитку кісткової системи, що дозволяє рекомендувати її для широкого використання в практичній роботі. Встановлено, що мінеральна насиченість кісткової тканини у дітей з переломами була зниженою в 65,8% випадків, що вказує на зменшення їх міцності. Аналіз структурно-функціонального стану хребетно-рухових сегментів у дітей при травматичних пошкодженнях хребта виявив, що травми хребців (найчастішою травмою в шийному відділі є ротаційний підвивих атланта, починаючи з новонароджених, в грудному відділі - компресійні переломи тіл хребців) часто визначалися на фоні затримки їх розвитку (30%) та наявності дегенеративно-дистрофічних змін (30,7%).