Особливості клінічного перебігу та психологічного стану пацієнтів з різними формами мігрені. Визначення структурних змін речовини головного мозку та гормонального статусу для удосконалення методів лікування. Стан вегетативної нервової системи у хворих.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України Науковий керівник: Волошин Петро Власович, доктор медичних наук, професор, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри неврології та нейрохірургії. Офіційні опоненти: Морозова Ольга Григорівна, доктор медичних наук, професор, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри рефлексотерапії; Захист дисертації відбудеться 14.12.2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.64.566.01 при ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України" (61068, м.У теперішній час Всесвітня організація охорони здоровя ставить мігрень на 12-те місце у чоловіків і на 19-те у жінок у списку всіх захворювань, що мають найбільш значний вплив на здоровя людини; мігрень є однією з 20 причин, які ведуть до дезадаптації (Goadsby P., Silberstein S., Dodick D., 2005, Сон А.С., 2009). За даними українських авторів, за останні 5 років захворюваність на мігрень зросла і складає від 1,4 до 5,2 на 100 тис. населения (Волошин П.В., 1999, Морозова О.Г., 2005, Міщенко Т.С., 2007). Під час нападу мігрені у хворих знижується працездатність, і як мінімум, третина з них припиняють свою звичайну діяльність або віддають перевагу ліжковому режиму; як правило, це люди працездатного віку (Міщенко Т.С., 2000, Pietrobon D., Striessnig J., 2003). Проте фізична, емоційна, соціальна та економічна тяжкість мігрені залишається недооціненою порівняно з іншими, менш поширеними неврологічними порушеннями, а між іншим, у великому європейському дослідженні, у якому брали участь жінки у віці від 20 до 44 років, встановлено, що наявність мігрені в анамнезі підвищувала ризик ішемічного інсульту в 3,5 рази (Зозуля І.С., 2005, Дзяк Л.А.2006). Сучасний етап у вивченні мігрені характеризується вивченням генетичних, нейрофізіологічних, нейрохімічних та імунологічних аспектів патогенезу мігрені, пошуком ефективних профілактичних засобів її лікування (Кушнір Г.М., 2009).У залежності від частоти нападів хворих було розподілено на три групи: хворі з частотою нападів 4-6 разів на рік (46 хворих), хворі з частотою нападів 2-4 рази на місяць (40 пацієнтів), хворі з частотою нападів більше 2-3 разів на тиждень (27 хворих). Під час дослідження ступеня тяжкості нападів головного болю за допомогою візуальної аналогової шкали в обох групах переважали хворі з нападами середнього ступеня тяжкості (6-7 балів) - 65,4 %, хворі з тяжкими нападами складали 29,7 % (8-9 балів), у 4,9 % хворих спостерігалися легкі напади (3-5 балів). Першу групу склали 34 хворих, у яких мала місце мігрень з аурою, другу - 79 хворих з мігренню без аури. У 3 пацієнтів I групи було виявлено вестибулярно-атактичний синдром, у 7 хворих I групи - лікворно-гіпертензійний, неврозоподібний синдром виявлено у 3 пацієнтів. У 24 (70,6 %) хворих I групи на фоні перманентної вегетативної дисфункції відмічалися пароксизмальні вегетативні порушення у вигляді: вегетативно-судинних кризів - 19 (55,9 %) пацієнтів, вегетативно-вісцеральних пароксизмів - 5 (13,8 %) хворих; їх поєднання - 2 (5,9 %) хворих.Проведений аналіз особливостей клінічних проявів нападів мігрені у хворих на мігрень з аурою та без аури показав, що принципові відмінності стосуються передвісників цефалічного синдрому (61,7 % и 18,7 % відповідно) і часу виникнення нападів (19,2 % и 3,5 % відповідно виникають у ранкові та нічні часи). При аналізі неврологічного статусу у хворих на мігрень під час та поза нападом показано, що достовірно частіше осередкова неврологічна симптоматика під час цефалгії виявлялася у пацієнтів з мігренню з аурою. У пацієнтів з мігренню з аурою під час нападу вірогідно частіше, ніж у хворих без аури, виявлялася осередкова неврологічна симптоматика (77,9 % и 13,1 % відповідно). У хворих на мігрень з аурою та без аури відзначається переважання субєктивної симптоматики над обєктивною. Існують гендерні особливості реагування на біль у хворих на мігрень: жінки оцінювали біль як більш інтенсивний та більш емоційно на нього реагували, проте чоловіки більш гостро переживали актуальне больове відчуття.