Вивчення структурних змін екзокриноцитів й ендокриноцитів фундальних залоз слизової оболонки шлунка після спільного введення золедронової кислоти й гідрокортизону. Аналіз впливу золедронової кислоти на секреторні епітеліоцити слизової оболонки шлунка.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України. Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Федченко Світлана Миколаївна, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри медичної біології. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Троценко Борис Вікторович, Кримський державний медичний університет ім. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри гістології, цитології і ембріології; З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного медичного університету ім.. С.І.Симптоматичні гастродуоденальні виразки, що характеризуються утворенням дефекту слизової оболонки шлунка виникають у стресових ситуаціях, на тлі інших захворювань або бувають наслідком проведеної терапії. Процес ушкодження слизової оболонки шлунка як і раніше розглядається з позицій порушеної рівноваги між факторами “агресії” та “захисту” гастродуоденальної зони. Багато лікарських препаратів, що застосовуються в лікарській практиці, здатні впливати на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Передклінічні дослідження золедронової кислоти, які відносяться до бісфосфонатів V покоління, припускають, що крім дії на остеокласти й кісткову резорбцію, препарат має противопухлинну активність і може пригнічувати метастатичний процес (E. Виходячи з науково-теоретичної й практичної вагомості визначеної проблеми була поставлена мета: вивчити реактивні зміни структурних компонентів слизової оболонки шлунка щурів різних вікових періодів після введення золедронової кислоти, а також її комбінації з гідрокортизоном.Для парієтальних гландулоцитів додатково визначали площу тубуловезикул і площу внутрішньоклітинних секреторних канальців; для головних гландулоцитів - загальну площу секреторних гранул середньої й низької електронної щільності, площа комплексу Гольджі; для ендокриноцитів слизової оболонки шлунка (EC-, ECL-і G-клітини) визначали загальну площу секреторних гранул, площу комплексу Гольджі. Результати, отримані нами в ході дослідження, дозволяють стверджувати, що після введення золедронової кислоти і її комбінації з гідрокортизоном, відбуваються морфофункціональні зміни у фундальному і пілоричному відділах слизової оболонки шлунка білих щурів, які мають характерні риси залежно від строків введення препаратів і віку тварин. За даними морфометричного дослідження у тварин серії статевозрілого періоду при введенні золедронової кислоти відзначалося зменшення товщини слизової оболонки шлунка, у порівнянні з контролем, на ранніх строках на 22% (р<0,05), на більш пізніх - на 31% (р<0,05). При морфометричному дослідженні головних клітин на 30 добу після введення золедронової кислоти в ядрах спостерігалася зміна співвідношення гетерохроматину й еухроматину, у бік збільшення останнього на 31% (р<0,05) (рис. Ультраструктура головних гландулоцитів фундальних залоз на 30 добу після введення золедронової кислоти частіше свідчила про їх високу функціональну активність: збільшення загальної площі секреторних гранул середньої й низької електронної щільності на 38% (р<0,05) і 40% (р<0,05), збільшення площі комплексу Гольджі на 24% (р<0,05) (рис.Зіставлення ефектів застосування золедронової кислоти в різний термін на морфофункціональний стан секреторних клітин слизової оболонки шлунка виявило їхню неоднозначність. У відповідь на введення золедронової кислоти розвивається складний комплекс структурних змін у секреторних епітеліоцитах фундальних залоз слизової оболонки шлунка, що включають реакції ушкодження й компенсації, баланс яких визначає особливості морфологічного субстрату. На 30 добу після введення золедронової кислоти, відзначена перевага функціонально активних парієтальних клітин, на що вказувало збільшення площі внутрішньоклітинних секреторних канальців на 47% (р<0,05) і зниження площі тубуловезикул на 24% (р<0,05). Високою тропністю до впливу золедронової кислоти мають мітохондрії парієтальних і головних гландулоцитів фундальних залоз слизової оболонки шлунка.