Структурно-функціональні особливості серця та його провідної системи при розладах ритму і провідності, зумовлених цукровим діабетом - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕРЦЯ ТА ЙОГО ПРОВІДНОЇ СИСТЕМИ ПРИ РОЗЛАДАХ РИТМУ І ПРОВІДНОСТІ, ЗУМОВЛЕНИХ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМРобота виконана у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я. Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Боднар Ярослав Ярославович, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. доктор медичних наук, професор Левицький Володимир Андрійович, Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини. Захист відбудеться 29 листопада 2007 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Тернопільського державного медичного університету імені І. Я.Результати, отримані в епідеміологічних дослідженнях, свідчать, що цукровий діабет є незалежним чинником ризику порушення функції серця (Гончар І.В., 2005). За останні роки сформовано уявлення про основні патогенетичні механізми та морфологічні прояви ураження серця при цукровому діабеті. Мета дослідження: встановити особливості морфо-функціональних змін серця та структурних компонентів провідної системи при цукровому діабеті та за наявності порушень серцевого ритму і провідності. Проаналізувати частоту розвитку, структуру і особливості порушень серцевого ритму і провідності у хворих на цукровий діабет 1 типу та при експериментальному цукровому діабеті. Оцінити стан адренергічної інервації серця за вмістом біогенних амінів у міокарді та встановити особливості вегетативної регуляції серцевої діяльності щурів при експериментальному цукровому діабеті і вияснити вклад виявлених змін у розвиток серцевих аритмій і блокад.Для вивчення розповсюдженості й особливостей порушень серцевого ритму та провідності серед хворих на ЦД 1 типу було проаналізовано 126 медичних карт стаціонарних хворих, які знаходились на лікуванні в ендокринологічному відділенні Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні протягом 2004 року. У другу групу відібрано 36 тварин з рівнем глікемії від 12 до 18 ммоль/л (більше від подвійної, але менше потрійної; У третю групу ввійшло 45 тварин з важким перебігом ЦД та рівнем глікемії більше 18 ммоль/л (більше від потрійної норми). Доволі високий відсоток порушень ритму та провідності серця у хворих на ЦД 1 типу, дозволяє запідозрити, що ці розлади є проявом діабетичного ураження серця. Аналіз частоти виникнення серцевих аритмій залежно від віку хворих показав, що у віковій групі до 30 років порушення ритму і провідності серця спостерігається у 57,0 % пацієнтів, у віці від 30 до 40 років - 62,0 %, у віковій групі від 40 до 50 років - 84,0 %, у віці понад 50 років частота розладів ритму і провідності склала 96,0 %. На підставі проведеної ехокардіографії з доплерографією трансмітрального потоку крові 48 пацієнтів з ЦД 1 типу, які за результатами ЕКГ були розділені на дві групи: до І групи ввійшло 16 хворих на діабет без порушень серцевого ритму і провідності, а ІІ групу склали 32 хворих з серцевими аритміями, встановлено, що пацієнти І групи не мали ознак систолічної дисфункції ЛШ: у всіх обстежених осіб не було дилятації порожнин серця, а ФВ відповідала віковій нормі та складала 68,0±3,4 %.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі: зясувати основні морфофункціональні зміни у серці та структурних компонентах провідної системи при цукровому діабеті за наявності порушень серцевого ритму і провідності шляхом застосування комплексу морфометричних, гістологічних, гістохімічних, субмікроскопічних досліджень для поглиблення трактування компенсаторно-пристосувальних процесів у серці. При цукровому діабеті 1 типу порушення серцевого ритму і провідності діагностуються у 76,0 - 91,0 % хворих, а при алоксановому цукровому діабеті у 30,7 %. Із наростанням гіперглікемії при експериментальному цукровому діабеті спостерігається достовірне (р<0,05) збільшення частоти серцевих скорочень, вкорочення тривалості інтервалу Т-Р і комплексу QRS, зниження амплітуди зубців R та Т і збільшення тривалості інтервалу QRST за рахунок подовження сегменту S-T. У групі тварин з важким алоксановим цукровим діабетом визначення прихованої електричної нестабільності зумовило зростання частоти розладів ритму та провідності на 17,8 % за рахунок частішого виникнення шлуночкових екстрасистол, що опосередковано свідчить про наявність дисметаболічних і дистрофічних змін у міокарді діабетичного ґенезу.

Основний зміст роботи