Встановлення лінгвоструктурних особливостей монологу в тексті драматичного твору. Визначення ознак, що характеризують драматургійний текст, як особливий вид словесно-художнього мистецтва. Аналіз звертання в структурі художньо-драматургійного тексту.
Аннотация к работе
Дніпропетровський національний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Робота виконана на кафедрі української мови Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник:доктор філологічних наук, професор Баранник Дмитро Харитонович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри української мови. Захист відбудеться “23” грудня 2004 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м.У порівнянні з іншими двома літературними родами - епосом і поезією - драма виділяється суттєвими особливостями як у способах донесення до адресата (глядача) відтворюваних мовними засобами образів і подій, так і в мовній організації тексту літературного твору, призначеного для акторського відтворення в просторі сцени. В епічному та ліричному родах літератури між автором (письменником) і тим, на кого розрахований твір (читачем), знаходиться тільки “чистий” текст. Ситуація мало змінюється і у випадках читання тексту майстром (і не обовязково майстром) художнього слова: тут має місце сприйняття тексту твору за допомогою слухового рецептора з наступною, як і при “тихому” читанні, трансформацією тексту в уявні образи і картини. Актор, який читає текст, є своєрідним посередником між автором (письменником) і “споживачем” (читачем твору), він трансформує графічний текст у текст звуковий, здійснює перерозподіл рецепторів: зоровий рецептор замінюється на слуховий (хоч слухове сприймання може певною мірою доповнюватись сприйманням зоровим, оскільки при читанні тексту актор, природно, використовує і деякі сприймані зором супровідні засоби, наприклад, міміку, жести). Якщо в епічному або ліричному літературних родах між автором і читачем лежить текст, який читачеві доводиться трансформувати в уявні образи і картини життя, то в драмі між письменником і тим, для кого призначений його твір, лежить сцена, театр - по суті окрема мистецька галузь.У Вступі обґрунтовується вибір теми, розкривається її актуальність і наукова новизна, формулюється мета, визначаються основні завдання і методи дослідження, характеризується матеріал та джерела, визначається теоретичне та практичне значення роботи, подається перелік основних положень, що виносяться на захист. У першому розділі “Специфіка тексту драматичного твору на рівні основних ситуативно-композиційних мовленнєвих форм (діалог - монолог)” подається короткий огляд праць, в яких розглядаються особливості і специфіка мови художньої літератури, в тому числі драматургії. Особливою рельєфністю в драматичному творі виділяється загальна структура тексту, особливості використання основних композиційних форм мовлення - діалогічної і монологічної. У другому розділі “Діалог як домінантна форма текстової організації драматичного твору” аналізуються особливості діалогу як композиційної форми мовлення; визначаються структурні особливості драматичного діалогу; порівнюється діалог у драматичному і епічному літературних родах; пропонується функціональна типологія діалогічних форм у драматичному творі, розглядаються питання синтаксису реплік у діалогічному контексті драматичного твору. У третьому розділі “Монолог у текстовій структурі творів драматичного жанру” характеризуються загальні структурно-функціональні особливості монологічної форми мовлення, описується монолог як складник власне текстової (діалогічної) частини драматичного твору (монолог дійової особи); визначається функціональна типологія монологів дійової особи; описується авторський монолог (ремарка) та синтаксис речення в монологічних масивах драматичного твору.У них стисло сформульовані мовноструктурні особливості драматургійного тексту, окреслена мовно-композиційна і функціональна специфіка складових тексту драматичного твору. Якщо в епічному і ліричному родах основною композиційною формою словесної матеріалізації творчого задуму є авторський монолог, а діалог становить лише фрагментарні включення в монологічне мовлення письменника і служить для відтворення окремих епізодів у процесі розгортання сюжету, то в драматичному творі діалог є домінантною стрижневою мовнокомпозиційною формою. Монолог у драмі становить незначну частину тексту і існує у двох функціональних формах: монолог як розгорнута репліка персонажа (такий монолог знаходиться в контурі загальної діалогічної композиції твору) і монолог авторський. Ремарки як репрезентант авторського монологу в драматургійному тексті утворюють три основні функціональні групи: пейзажно-інтерєрні (описи природи, навколишнього середовища або приміщення, в якому відбуватиметься дія), ремарки коментувальні (вказують на фізичну, мовленнєву поведінку або емоційний стан персонажа на сцені), і ремарки, так би мовити, інтродуктивні - авторські ремарки, що являють собою перелік дійових осіб на початку тексту драматичного твору.