Мовознавчий аналіз організації драматургічного тексту на рівні основних його мовно-композиційних складників. Оцінка специфіки драматичного жанру в проекції на мовні особливості творів. Аналіз лінгвістичних особливостей складників діалогу і монологу.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ порівнянні з іншими двома літературними родами - епосом і поезією - драма виділяється суттєвими особливостями як у способах донесення до адресата (глядача) відтворюваних мовними засобами образів і подій, так і в мовній організації тексту літературного твору, призначеного для акторського відтворення в просторі сцени. В епічному та ліричному родах літератури між автором (письменником) і тим, на кого розрахований твір (читачем), знаходиться тільки “чистий” текст. Ситуація мало змінюється і у випадках читання тексту майстром (і не обовязково майстром) художнього слова: тут має місце сприйняття тексту твору за допомогою слухового рецептора з наступною, як і при “тихому” читанні, трансформацією тексту в уявні образи і картини. Актор, який читає текст, є своєрідним посередником між автором (письменником) і “споживачем” (читачем твору), він трансформує графічний текст у текст звуковий, здійснює перерозподіл рецепторів: зоровий рецептор замінюється на слуховий (хоч слухове сприймання може певною мірою доповнюватись сприйманням зоровим, оскільки при читанні тексту актор, природно, використовує і деякі сприймані зором супровідні засоби, наприклад, міміку, жести). Якщо в епічному або ліричному літературних родах між автором і читачем лежить текст, який читачеві доводиться трансформувати в уявні образи і картини життя, то в драмі між письменником і тим, для кого призначений його твір, лежить сцена, театр - по суті окрема мистецька галузь.У першому розділі “Специфіка тексту драматичного твору на рівні основних ситуативно-композиційних мовленнєвих форм (діалог - монолог)” подається короткий огляд праць, в яких розглядаються особливості і специфіка мови художньої літератури, в тому числі драматургії. пропонується функціональна типологія діалогічних форм у драматичному творі, розглядаються питання синтаксису реплік у діалогічному контексті драматичного твору. У третьому розділі “Монолог у текстовій структурі творів драматичного жанру”: - характеризуються загальні структурно-функціональні особливості монологічної форми мовлення, описується монолог як складник власне текстової (діалогічної) частини драматичного твору (монолог дійової особи); У четвертому розділі “Складові інфраструктури речення у драматургійному тексті”: характеризується поняття дворівневого синтаксису, одним із складників якого є одиниці інфраструктурного рівня, і основні його ознаки, розглядається звертання як явище інфраструктури речення та його функціональна специфіка в тексті драматичного твору, визначається характеристична функція власного імені та актуалізація селективної функції власного імені у драматичному творі, розглядається імя дійової особи у позиції перед початком репліки діалогу як специфічний складник драматургічного тексту - аналог слів автора при прямій мові, тобто як компонент інфраструктури речення-репліки. Монолог у драмі становить незначну частину тексту і існує у двох функціональних формах: монолог як розгорнута репліка персонажа (такий монолог знаходиться в контурі загальної діалогічної композиції твору) і монолог авторський.