Концепції досвіду у світовій філософії та психології. Визначення поняття соціального, особистісного та мнемічного досвіду індивіда. Аналіз психологічних особливостей трансформаційних процесів у суспільстві за умов інтеграції і конкуренції між елементами.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наукТака ситуація не випадкова, бо досвід взагалі і, зокрема, індивідуальний досвід не були предметом самостійного систематичного дослідження у психологічній літературі. Це, звичайно, не значить, що досвід зовсім ніяк не входив до кола дослідницьких інтересів - таким чи іншим чином він неявно (контекстуально) визначався відносно таких категорій, як “чуттєве”, “діяльність”, “свідомість”, “пізнання”, “розум”, “духовне”, “життєдіяльність”, “життя” та ін. Локк дослідив досвід як фундаментальне поняття теорії пізнання, соціальної філософії, педагогіки та психології. Але у жодному з підходів досвід не розглядався з позиції субєкта досвіду ще й тому, що такий підхід потребує зміни дослідницької парадигми (К.О.Абульханова-Славська, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко та ін.). Багато вчених (Л.С.Виготський, Ж.Піаже, А.Маслоу, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн, І.Г.Білявський, П.І.Зінченко, В.А.Роменець, Г.К.Середа, Л.В.Сохань, Ю.К.Стрелков, Т.М.Титаренко та ін.) близько підходили до опису того, як організується досвід, але ними не ставилися питання про те, що саме становить категоріальний простір досвіду, як досвід структурований, чим забезпечена динаміка його розвитку, які існують чинники та засоби його трансформації.Досвід стає дійсною проблемою тоді, коли предметом вивчення стає людина як субєкт власної активності, соціальних зсувів, історії. Перший етап концептуального дослідження досвіду припадає на XVII-XVIII століття, коли на фоні технічного прогресу, бурхливого розвитку промисловості закономірно виник і став провідним емпіризм, стрижнем якого було уявлення про досвід як джерело знання і пізнання людини. Умовою придбання досвіду як власності є емоційно-оціночний комплекс, що забезпечує селекцію релевантної інформації і рефлексію над досвідом. Оскільки кожна людина володіє різними видами досвіду на різних фазах життя, досвід є природно гетерогенним і за часовою координатою, і за координатами "просторовими": особистісний і соціальний (екзистенціальна гетерогенність), старий і новий (історична гетерогенність) досвід тощо. Найближчою однорівневою із досвідом категорією є “життєвий шлях”, який також може розглядатися як атрибутивна характеристика кожної людини (Т.М.Титаренко), перетворена і додаткова до досвіду форма життєдіяльності.У дисертації наведене нове теоретико-експериментальне вирішення наукової проблеми, що виявляється у розкритті психологічної природи індивідуального досвіду, розробці відповідного понятійного апарату, визначенні його структурно-динамічної організації, експериментальному виявленні психологічного змісту його компонентів та закономірностей трансформації досвіду у перехідний період. Включення його до системи сучасних понять психології потребувало здійснення історико-методологічного аналізу досвіду, визначення категоріального простору поняття, розробки загальної теоретичної моделі індивідуального досвіду. Категоріальний простір індивідуального досвіду вміщує в собі родове відносно досвіду поняття життєдіяльності, однорівневе поняття життєвого шляху та похідні поняття соціальної, особистісної та мнемічної підструктур індивідуального досвіду з відповідними функціями взаємодії, інтерпретації та інтеграції. У функціональному аспекті індивідуальний досвід є конкретним механізмом регуляції життєдіяльності шляхом використання відповідних до конкретного завдання накопичених індивідом знань, вмінь та навичок, можливостей інтерпретувати події минулого та сучасного і самого себе у контексті цих подій, взаємодії з навколишнім світом, адаптації до умов життя, що постійно змінюються. Соціальний досвід визначається сукупністю подій та взаємодій з людським оточенням; він забезпечує процес, характер, оцінку та регулювання спілкування з іншими індивідами, соціальний обмін і орієнтацію у соціумі.