Комплексне вивчення проблем концептуалізації пострадянських політичних трансформацій. Дано короткий огляд основних структурних та історичних факторів. Внесено пропозиції щодо осучаснення транзитологічної парадигми та напрямків подальших досліджень.
Аннотация к работе
СТРУКТУРНІ ТА ІСТОРИЧНІ ФАКТОРИ ПОСТРАДЯНСЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙОднак непростий хід пострадянських трансформацій привернув увагу науковців до контексту переходу - тобто до тих структурних та історичних факторів, яким свого часу надавала вирішальне значення теорія модернізації. Метою статті є привернути увагу до значення контексту, у якому здійснюється спроба демократичного переходу, а саме розглянути значення структурних та історичних факторів, що впливають на трансформаційні процеси у країнах пострадянського простору, уточнити їх роль в політичному процесі пострадянських країн, а на цій основі - внести запропонувати своє бачення їх місця в трансформаційних процесах, а також окреслити напрямки подальших досліджень. З огляду на те, що класична концепція демократичного транзиту приділяла ключову увагу процедурним факторам [Див.: 4; 5], нехтуючи культурними, історичними, структурними та іншими контекстуальними особливостями переходу, слід в рамках ревізії постулатів транзитології звернути саме на ці фактори особливу увагу. Всім державам колишнього СРСР, на відміну від країн Латинської Америки та Південної Європи в рамках третьої «хвилі демократизації», довелося зіткнутися з потрійним переходом: від інститутів провінцій або колоній імперії до суверенно-державним, від командної економіки до ринкової, від комуністичної системи до демократичної або навіть четверним транзитом - на додаток до трьох інших - від імперської ідентичності до національної [6, с. Держава, що неспроможна ефективно контролювати обіг зброї та допускає масові прояви нелегітимного насилля, характеризується слабкою державністю - а саме сильна державність є передумовою успішного демократичного транзиту.