Узагальнення сучасних методологічних основ структурного та семантико-стилістичного дослідження периферійних пластів лексики. Обґрунтування мовних, соціокультурних, когнітивних та психологічних чинників продуктивного функціонування арго у французькій мові.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКИ АРГО У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІЯк свідчать численні роботи [5, 19, 35, 39, 44, 64, 87, 104, 118, 121, 154, 168], інтенсивна узуалізація арготизмів у розмовній мові та їх проникнення у літературну мову, поширення використання арготичної лексики у мові преси, її різнопланові функції у комунікативному процесі викликали потребу розробки нових підходів до вивчення арготизмів. Дослідження фонетико-морфологічних та семантико-стилістичних особливостей арготичної лексики в сучасній мові французької преси становить у теоретичному відношенні особливий інтерес, оскільки в результаті такого дослідження проясняються механізми проникнення арготизмів у розмовну та літературну мову й виявляються продуктивні словотвірні моделі та семантичні пласти цієї лексичної підсистеми розмовної мови. французький арго семантичний мовний Основна мета дослідження полягає у всебічному аналізі структурних, семантико-стилістичних та граматичних особливостей арготичної лексики в мові французької друкованої преси. У роботі комплексно використовуються такі методи і прийоми: метод лінгвістичного спостереження та опису - для інвентаризації, систематизації та класифікації лексичних одиниць, а також для інтерпретації їх структурних та функціональних особливостей на певному етапі мовного розвитку; метод зіставлення мовних та суспільних явищ - для встановлення взаємозвязку та взаємозумовленості змін в арготичній лексиці та змін у соціальній сфері носіїв французької мови. Аналіз фонетико-морфологічної структури та семантико-стилістичних особливостей арго в мові преси дозволяє виявити деякі особливості функціонування французької мови в засобах масової інформації і узагальнити основні тенденції проникнення арготизмів у вищі мовні рівні, їх узуалізацію.У першому розділі “Лексика арґо та проблеми її трактування у лінгвістичних дослідженнях” досліджується історія та різноманітні трактування лексики арґо у лінгвістичних дослідженнях. Арґо з мовної точки зору являє собою експресивну лексичну підсистему розмовної мови, яка характеризується великим експресивним потенціалом і швидкими змінами словникового складу і яка проникає у вищі рівні французької мови. З точки зору сучасного мовознавства французька мова може розглядатися у вертикальному та в горизонтальному зрізах. В ньому крім літературної мови розглядають - розмовну мову, просторіччя, арго та жаргони.Існування трихотомії “розмовно-літературна мова - розмовна мова - арґо” створює передумови для проникнення лексики арґо у вищі мовленнєві рівні французької мови. Основними тематичними пластами лексики арґо, яка використовується в розмовній мові є терміни та експресивні утворення. Увага до соціолінгвістичного аналізу лексики арґо та супутніх феноменів пояснюється тим, що лінгвісти вже давно підкреслюють необхідність розгляду питань соціальної диференціації мови як певний “третій вимір”, обовязковий для будь-якого дослідження. Отже, можна зробити висновок, що перетворення економічних, соціальних та ідеологічних структур суспільства без сумніву залишає відбиток у мові й передусім у мовній нормі. Поступово слабшає вплив мови художніх текстів на створення та закріплення мовної норми і, навпаки, зростає вплив на неї спеціального мовлення (перш за все мови популярної спеціальної літератури та мови публіцистики не тільки письмової але і усної).Зокрема, автор розглядає структурно-морфологічну еволюцію арґотичної лексики, в якій можна виділити два протилежних напрями: економічність та надлишковість щодо силабічної структури слова. Префікси у французькій мові не так сильно зростаються з основою слова, як суфікси і через це зберігають більшу ніж суфікс самостійність у новоутвореному слові. Вживання нормативних суфіксів для утворення різних частин мови в арґо і тим самим спричинюється збільшення варіантності слів: argoter, argotage, argoteur; amadouer, amadouage; rigolade, rigoleur, rigolard. Наприклад, відомо, що суфікс-ongue походить із діалектної групи південних регіонів Франції: habitongue-звичка, варіантом цього ж суфікса слід вважати форму-onga: mensonga - брехня. Запозичення без зміни форми слова: araba - літак, походить від турецького слова araba - віз; bled - місто, походить від арабського слова bled - село.Аналіз фонетико-морфологічних та лексико-семантичних особливостей арґо у мові сучасної французької преси, дав змогу зробити наступні висновки: 1. Мова преси відображає сучасний стан розвитку французької мови і активно використовує арґотичні та розмовні лексичні джерела для досягнення комунікативних завдань. Процеси, що відбуваються у арґотичній лексиці отримують новий комунікативний імпульс внаслідок її використання у мові засобів масової інформації. Мову засобів масової комунікації слід визначити як новий тип функціонально-стильової єдності, в якому відбувається апробація можливих шляхів реалізації загальних сучасних мовленнєвих тенденцій.