Стан односкладних речень у лінгвістичній славістиці (богемістиці). Категоріальні характеристики безособовості, способи та засоби її реалізації в чеській мові. Семантичні риси безособових речень у чеській мові, специфіка їх денотативних характеристик.
Аннотация к работе
Національна академія наук України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі словянської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор, професор кафедри російської та української мов як іноземних Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Чумак Володимир Васильович Захист відбудеться „15” червня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 при Інституті мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України за адресою: 01001, м.Київ, вул. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (м.Київ, вул.Серед основних обєктів дослідження в центрі уваги лінгвістів-славістів перебуває речення, специфіка його структури і семантики, взаємодія з іншими синтаксичними одиницями, функціонування окремих типів речення, зокрема односкладних, в історії словянських мов. У славістичній науці розмежування двоскладності й односкладності переконливо обґрунтовано російським синтаксистом О.Шахматовим, який уперше відзначав той факт, що у двоскладному реченні один головний член представляє субєкт, а інший - предикат, тоді як в односкладному реченні головний член за значенням відповідає поєднанню субєкта і предиката. Одним із найхарактерніших типів односкладних речень у словянських мовах є безособові речення, які можна вважати своєрідною універсалією у рамках індоєвропейських мов, що характеризується специфікою структури і семантики. Активне студіювання синтаксичної структури односкладних речень у словянських мовах дозволило вченим визначити основні лексико-граматичні засоби, що оформлюють їх граматичний центр, виявити їх синтаксичну специфіку, співвіднесеність з іншими комунікативними одиницями, сферу поширення різних змістово-граматичних видів окремих типів конструкцій, частоту їх уживання в різних стилях, а також розробити питання генезису односкладних речень. У сучасній чеській лінгвістиці, досягнення якої визнаються у всьому славістичному світі й далеко поза його межами, активізувалися спроби комплексного аналізу односкладних речень як на формально-граматичному, так і на семантико-синтаксичному рівнях, що актуалізує дослідження специфіки семантики і структури односкладного безособового речення у чеській мові як одного з найхарактерніших типів односкладних предикативних одиниць у мовах словянської сімї.Двоскладними вважаються прості речення, які мають два головні члени речення - підмет і присудок, а односкладними - прості речення з одним головним членом. Граматичний центр, або предикативна основа чеських односкладних речень має такі диференційні формальні і семантичні ознаки: входить у формально-синтаксичну структуру односкладних речень як їх єдиний головний член; виражає предикативний (модально-часовий) стосунок змісту односкладного речення до дійсності; є абсолютно незалежним головним членом в односкладній реченнєвій одиниці; співвідноситься з «новим» (ремою) або нечленованим на рему й тему компонентом при актуальному членуванні речення; переважно співвідноситься з предикатом у семантико-синтаксичній структурі речення; співвідноситься з присудком або підметом двоскладного речення; виражається спеціалізованими формами - безособовими дієсловами, предикативними прислівниками, називним відмінком іменника тощо. Важливим етапом у дослідженні словянських безособових конструкцій стали праці О.Потебні, О.Пєшковського, О.Шахматова та інших відомих синтаксистів, у яких автори подають докладний аналіз безсубєктних речень у словянських мовах, досліджують категорію безсубєктності, вважаючи її результатом еволюції мови і поступової втрати субстанціальності, простежують особливості утворення категорії безособовості в індоєвропейських мовах, класифікують безособові речення, відзначаючи специфіку словянських мов серед інших мов світу. Вагомим внеском у теорію чеського односкладного, зокрема безособового, речення стали праці відомого граматиста Ф.Данеша, який, аналізуючи двоскладні й односкладні конструкції, наголошував на провідній ролі семантики у формуванні структури речення і аргументовано вважав, що типи односкладних речень передусім використовувалися для вираження дії, що не корелюється з виконавцем; це переважно природні явища чи психофізичні стани. Імплікація безособовими дієсловами чи особовими дієсловами у безособовому значенні відповідних семантичних характеристик, властивих односкладним предикативним структурам, дозволяє виділити пять моделей, які репрезентують безособові речення як окремий тип односкладних конструкцій у чеській мові: - структура 1.Комплексний аналіз теоретичних здобутків лінгвістичної славістики, зокрема богемістики, у вивченні проблеми односкладного речення дозволяє кваліфікувати безособові речення у чеській мові як окремий різновид односкладних речень дієслівного типу.