Характер еволюції концепції структуралізму як провідного чинника формування структуралістської методології. Обґрунтування потенціалу структуралістської методології в соціально-гуманітарних дослідженнях як способу дослідження сучасної гуманітарної сфери.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукЗважаючи на ці обставини, необхідно зазначити, що можливість застосування структуралістського підходу в сучасних соціально-гуманітарних дослідженнях може бути аргументована в результаті вивчення його як методології (з урахуванням досвіду реалізації методологічних практик), а також за умови врахування особливостей історико-філософської та концептуальної характеристики структуралізму, що насамперед проявляється в її неоднорідності. Ідеї структуралізму були обговорені і зазнали критики в середовищі самих представників напрямку (наприклад, творчість Фуко М. аналізується в працях його сучасників Барта Р. і Дерріда Ж., як і доробок Дерріда Ж. в дослідженнях Фуко М., Барта Р.), тому аналіз деяких питань, що розглядаються в дисертації, вперше було здійснено в межах його внутрішньої дискусії, елементами якої стали статті, доповіді і книги цих авторів. Праці Барта Р., Бодріяра Ж., Бурдьє П., Дерріди Ж., Леві-Строса К., Лотмана Ю., Сосюра Ф. де, Фуко М., Хомського Н., які в даній дисертаційній роботі репрезентують структуралістську методологію в соціально-гуманітарних дослідженнях, складають фундаментальну джерельну базу дисертаційної розробки. Необхідність у рамках дисертації вивчення історико-філософської характеристики структуралізму зумовила звернення до праць широкого кола дослідників новітньої філософії, серед яких такі автори, як Автономова Н., Гірц К., Гуревич П., Грецький М., Грякалов А., Жицінський Ю., Зотов А., Ільїн І., Косіков Г., Куллер Дж., Лейман М., Леш С., Ліщинський Д., Малей У., Опара С., Палмер Д., Серіо П., Столяров В., Філіпс Дж., Чуєшов В., а також вітчизняні дослідники - Гатальська С., Лукянець В., Лях В., Попович М., Соболь О., Ярошовець В. та ін. У відповідності з поставленими у дослідженні завданнями було використано метод компаративістики, який дозволяє усвідомити своєрідність різних етапів структуралізму, категоріального аналізу та синтезу, за допомогою яких, з одного боку розглянуто особливості структуралістської методології в межах окремих авторських концепцій, а з іншого - виявлено принципи структуралістських практик, на підставі чого зроблено висновок про структуралістську методологію як цілісний підхід у соціально-гуманітарних дослідженнях.У першому розділі “Становлення структуралізму як концепції і методу” висвітлено центральні аспекти історико-філософської характеристики структуралізму шляхом окреслення контексту виникнення напрямку, а також його становлення як концепції і методу через аналіз основних методологічних позицій Ф. де Сосюра та К. Леві-Строса. У підрозділі 1.1 “Проблема історико-філософського аналізу структуралізму” розглянуто контекст народження структуралізму та особливості історико-філософської характеристики, головною рисою якої є неоднозначність у визначенні його статусу. Структура - це деяка характеристика речі, натомість “структуралізм” є концепцією, яка прагне пояснити ґенезу, форму і різноманітність структур, які зустрічаються в природі, свідомості і суспільстві. Оскільки будь-яка культура є наслідком втілення розумової діяльності людини, що реалізується через мову, то будь-яка культура повязана з мовою, вона в ній відображається і є середовищем її існування. Застосований дослідником термін “епістема” за характеристикою головних аспектів (серед яких домінування звязків між елементами над власне елементами, наявність набору фундаментальних відношень, які визначають порядок речей та ін.) співвідноситься з поняттям “структура”, вжитого у структурній антропології.У результаті дисертаційного дослідження підведено його теоретичні підсумки, сформульовано основні результати дисертаційної роботи, окреслено перспективні напрямки подальших наукових досліджень. Обґрунтовано, що становлення структуралізму як концепції та методу відбулося в умовах пошуків методологічного осмислення проблематики гуманітарної сфери. Розгляд структуралістської методології в сукупності здійснених за допомогою підходу практик в історичному, еволюційно-концептуальному та соціокультурному аспектах, а також позитивний досвід широкого застосування структуралістської методології в різних сферах гуманітарного знання доводять її евристично-пізнавальний потенціал, що реалізується в соціально-гуманітарних дослідженнях. Спільним ядром, що обєднує методологічні практики таких авторів, як Барт Р., Бодріяр Ж., Бурдьє П., Дерріда Ж., Леві-Строс К., Лотман Ю., Сосюр Ф. де, Фуко М., Хомський Н., є застосування в дослідженнях основних принципів структуралістського підходу, які характеризують структурний метод (розгляд обєкта дослідження як деякої знакової системи в його синхронічній та діахронічній характеристиці, виокремлення і аналіз елементів обєкта, інтерпретація складових з врахуванням різноманітності їх позицій в межах досліджуваного корпусу та виділення в кінцевому результаті положень аналізу).