Дослідження структурної і семантичної організації складних конструкцій у художній прозі письменника, типів сполучних засобів, семантичних відношень, особливостей видо-часової організації сполучникових і безсполучникових речень їх визначальні ознаки.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Дисертацію присвячено дослідженню структурних і семантичних особливостей складних речень в ідіостилі Євгена Гуцала (на матеріалі художньої прози), виявленню їхніх стрижневих ознак. У дослідженні розглянуто коло лінгвістичних і лінгвостилістичних проблем, повязаних із витлумаченням понять “складне речення” “індивідуальний стиль письменника”, характеристикою формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних ознак сполучникових і безсполучникових складних речень, специфікою формування індивідуальної манери письма Євгена Гуцала. Досліджено структурну і семантичну організацію складних конструкцій у художній прозі письменника: описано типи сполучних засобів, семантико-синтаксичних відношень, особливості видо-часової організації сполучникових і безсполучникових речень, зясовано їхні визначальні ознаки. сполучниковий семантичний проза художній Диссертация посвящена исследованию структурных и семантических особенностей сложных предложений в идиостиле Евгения Гуцала (на материале художественной прозы), выявлению типичных сложных (двокомпонентных) конструкций автора, определению их роли в художественном тексте, выявлению особенностей индивидуального стиля писателя.Дисертація присвячена дослідженню структури та семантики складного речення в ідіостилі Євгена Гуцала на матеріалі художньої прози. висновки можуть бути використані на лекційних і практичних заняттях з курсу сучасної української мови, проведенні спецкурсів і спецсемінарів для студентів філологічних спеціальностей, написанні підручників, навчальних посібників із синтаксису, стилістики, культури української мови. Концептуальною основою дослідження складної конструкції є витлумачення її як багатоаспектної синтаксичної одиниці, у складі якої виокремлюють, зокрема, формально-синтаксичний і семантико-синтаксичний рівні організації. В основу дисертаційного дослідження покладено підхід, згідно з яким сполучникові й безсполучникові (двокомпонентні) речення протиставляються на основі формально-синтаксичних ознак і перетинаються, охоплюючи тотожні синтаксичні звязки і семантико-синтаксичні відношення. Незважаючи на значну кількість спеціальних лінгвістичних розвідок з теорії складного речення, в українському мовознавстві недостатньо уваги приділено функціонуванню складних синтаксичних конструкцій у різних стилях мови. Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю в українському мовознавстві праць, в яких би спеціально досліджувалися структурні та семантичні особливості організації складного речення в художньому прозовому тексті, зумовлені індивідуальною творчою манерою письменника, володінням словом як засобом образно-художнього відображення дійсності.Характеризуються визначальні формально-синтаксичні ознаки речення як основної синтаксичної одиниці, аналізуються теоретичні проблеми розмежування типів сполучникових і безсполучникових конструкцій, особливості їхньої структурної організації. Сполучникові й безсполучникові речення мають ряд формальних і семантичних ознак, які розмежовують їх на конструкції відкритої і закритої структури. У другому розділі “Структурна організація та семантика складносурядних, безсполучникових складносурядних речень, конструкцій із недиференційованим синтаксичним звязком у художніх творах Євгена Гуцала” розглядаються поняття “індивідуальний стиль”, “мова художньої літератури” з позицій текстоцентричного підходу до аналізу мовних явищ у художньому тексті, пропонуються результати вивчення формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної, зокрема видо-часової, організації складносурядних і безсполучникових складних речень художньої прози Євгена Гуцала. Аналіз сполучникових і безсполучникових складносурядних речень письменника дозволив виявити 36,5 % синтаксичних одиниць, творення яких протягом умовних періодів характеризується поступовим розвитком (найбільшу кількість конструкцій виявлено у творах 80-х років). У художній прозі Євгена Гуцала більшість - 52 % - становлять сполучникові складнопідрядні речення, реалізація яких протягом умовних періодів характеризується неоднорідним розвитком із переважанням конструкцій у текстах 80-х років: 1.