Механізм регіонального управління. Типи комітетів органів управління. Тенденції до більшої децентралізації і автономії органів місцевого самоврядування. Розосередження фінансово-бюджетних функцій, які передаються від центру до органів влади на місцях.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»Свідченням цього є відсутність збалансованості і пропорційності соціально-економічного розвитку регіонів, тісних прямих і зворотних виробничо-економічних звязків між регіональними і центральними ланками управління, між підприємствами і міністерствами та іншими організаційно-господарськими структурами, що знаходяться на території регіону. В спеціальній літературі територіальне управління трактується дещо інакше - як діяльність центральних органів і відомств у напряму організації господарства даної території і як діяльність місцевих органів по організації всього господарства на підвідомчій їх території.Регіон розглядається як складова частина народногосподарського комплексу, що зумовлює необхідність досягнення цілей, які притаманні регіону. З одного боку, відповідний територіальний розподіл праці передбачає наявність необхідних видів і обсягів продукції; з іншого - задоволення інтересів мешканців району вимагає прийняття ефективних управлінських рішень для реалізації власних цілей, щодо основних субєктів, які визначають зміст процесів управління, основні з яких є: органи регіонального управління; органи місцевого самоврядування; представники регіональних інфраструктур; різні підприємства державної і недержавної форми власності; регіональні громадські організації; фінансові та ринкові структури; міжнародні організаційні структури. г) у країнах англосаксонської правової системи, з одного боку, на місцях відсутнє пряме державне управління, а з іншого - місцеві представницькі органи управління утворюються на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу. Термін повноважень місцевих представницьких органів управління може бути 1 рік (канадські провінції), 2 роки (Мексика, Болівія, Литва), 3 роки (Швеція, Естонія), 4 роки (Норвегія, Польща, Японія, Угорщина, Білорусь, Болгарія, Чехія), 5 років (Туреччина, Кіпр), 6 років (Франція, Бельгія, Люксембург).Отже, конструктивний підхід до вирішення проблеми економічної самостійності регіону полягає в створенні такого механізму управління регіональною економікою, при якому у регіонів залишається достатньо ресурсів для здійснення розширеного економічного відтворення, а також оперативного вирішення поточних проблем населення. При цьому головним фактором виступають економічні відносини між субєктами господарської діяльності, вибір раціонального способу їх реалізації в конкретних регіональних умовах.