Політологічне дослідження сутності та змісту вітчизняної екологічної політики. Заходи інституційного забезпечення екологічної безпеки України. Функції громадських організацій і регіональних органів влади в процесі реалізації розглядаємого напрямку.
Аннотация к работе
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукУкраїна є однією з найбільших за територією, чисельністю населення та економічним потенціалом держав Європи, на її території зосереджені величезні природні багатства, проте суто колонізаторський підхід та відсутність виваженої, чітко структурованої екологічної політики призвели не тільки до порушення, а й до руйнування природних ландшафтів. проаналізувати основні напрями еволюції предметного поля екологічної політики в контексті євроінтеграційних процесів; дослідити процес реалізації екологічної політики регіональними органами виконавчої влади (на прикладі Чернівецької області); простежити роль громадських організацій в процесі реалізації екологічної політики в Україні; У звязку з тим, що екологічна політика є складним і динамічним обєктом дослідження, який повязаний з особливостями державної політики в цілому та специфікою процесів її формування й реалізації, дослідження здійснювалося на основі використання, перш за все, таких методологічних підходів та методів як історичний, порівняльний, інституційний, системний та структурно-функціональний.У підрозділі 1.1 «Основні методологічні проблеми вивчення екологічної політики» окреслено, що процес формування теоретико-методологічного обґрунтування суті та базових характеристик екологічної політики можна поділити на три основних етапи. Саме цей період можна вважати початком першого етапу обґрунтування суті та базових характеристик екологічної політики, коли під впливом численних наукових доказів руйнівного впливу людської діяльності на довкілля почалося стійке зростання громадського занепокоєння станом глобального навколишнього природного середовища. На основі аналізу існуючих підходів до розуміння суті екологічної політики, доведено, що її можна розуміти як сукупність концептуальних і теоретичних систем, так і практичних дій у сфері екології, які впливають на перерозподіл владних функцій і управління та сприяють переходу до стійкого розвитку. Більш системний характер екологічної політики сталого розвитку стосується не лише переходу від локальної до глобальної системи. Встановлено, що результатом сучасних досліджень та аналізу світового досвіду застосування інструментів екологічної політики, є сукупність основних принципів екологічної політики, якими варто керуватися в процесі формування та реалізації національної екополітики України.Центральне місце в процесі формування загальної концепції екологічної політики займають питання створення ефективних механізмів регулювання як найважливішого засобу політики у сфері природокористування, за допомогою яких реалізуються її соціальні, економічні і, власне, політичні начала. Проаналізувавши існуючі теоретико-методологічні обґрунтування поняття «екологічна політика», найбільш оптимальним автор вважає визначення згідно з яким «екологічна політика» - система специфічних політичних, економічних, юридичних та інших дій, які здійснюються державою з метою керування екологічною ситуацією та забезпечення раціонального використання природних ресурсів на території країни; Саме тому, багатофакторний процес упорядкування (гармонізації) у відповідності з природними законами життєдіяльності суспільства має сприйматися як єдиний надійний засіб досягнення сталості його розвитку з пріоритетами збалансованого застосування технологічних і біотичних механізмів регулювання процесу гармонізації життя, регіональним моделюванням шляхів і способів практичного досягнення гармонії та переходу до сталого розвитку; На основі дослідження особливостей інституційного забезпечення процесу формування екологічної політики, зроблено висновок, що в Україні ще не сформувалася національна система екологічного управління в її системній цілісності державного, громадського і корпоративного (бізнесового) екологічного управління, а існуюча інституційна структура державного екологічного управління є переважно централізованою з дублюванням функцій на регіональному та місцевому рівнях. Досліджуючи структуру та напрями реалізації екологічної політики в Україні, автором були визначені основні напрями еволюції предметного поля екологічної політики.