Структура та функції цільового компонента спрямованості особистості - Автореферат

19.00.01 - загальна психологія, історія психології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наукЗ дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Дослідження ролі та місця цілей у структурі спрямованості особистості дозволило надати основну увагу перспективам розвитку та саморозвитку особистості, її прагнення в майбутнє. Функція віддаленості цілей демонструє залежність між ступенем віддаленості цілей та мірою узагальнення життєвих ситуацій, що вирішуються. Виявлені структура та функції цільового компонента спрямованості особистості дозволяють розглядати її як самостійний вид спрямованості особистості, що дає можливість діагностувати перспективи розвитку та саморозвитку особистості й здійснювати психокорекційну роботу. Исследование роли и места целей в структуре направленности личности позволило основное внимание уделить перспективам развития и саморазвития личности, ее устремленности в будущее.Рубінштейн вводить поняття "спрямованість" у структуру особистості, що стає початком нового напрямку досліджень у радянській психології. Особистісний принцип більшою мірою передбачає вивчення ціннісно-мотиваційної сфери особистості, а принцип діяльності повязаний з операціональними структурними компонентами процесуального характеру. У даній роботі нами пропонується новий підхід до вивчення спрямованості особистості, який полягає у зміщенні акценту дослідження із указаних вище різноманітних компонентів у структурі спрямованості особистості на цільовий компонент. Дослідники спрямованості особистості не надавали особливого значення цілям, а ті дослідники, які вивчали процеси цілепокладання, не повязували їх із спрямованістю особистості. Зміщення акценту досліджень на цілі дозволить ліквідувати вказані вище недоліки і відкриє нові перспективи вивчення особистості.У першому розділі "Теоретичні й методологічні проблеми цільового компонента спрямованості особистості" розкривається проблема дослідження спрямованості особистості в психологічній науці. Гальперін вважав те, що предметом психології є орієнтація субєкта у ситуаціях на основі їх психічного відображення, а дії особистості відрізняються від інших видів дій тим, що перед їх виконанням спочатку намічається ціль. Після проведення теоретичного аналізу проблеми спрямованості особистості було визначено, що для ефективного дослідження даної проблеми з великої кількості компонентів спрямованості слід вичленувати цільовий компонент. Цілі перебувають у центрі даної системи, спрямовуючи дії на предмет, які спонукаються мотивами, проте ціль досягається з урахуванням умов. Тому модель, представлена в таблиці 2, відображає динамічні звязки між чотирма рівнями, що включають цільовий компонент спрямованості особистості, оскільки ми переконані, що визначальним фактором розвитку особистості є цілі, які ставлять особи в різноманітних ситуаціях життєдіяльності.Аналіз джерел з теорії діяльності та ситуаційного підходу продемонстрував, що між структурами діяльності та ситуацій є багато спільних компонентів, і один із найважливіших - це ціль. Ціль - образ майбутнього, який структурує дії особистості, що залежать від віддаленості цього образу від ситуацій теперішнього часу; ціль є ланкою, яка звязує зовнішні та внутрішні умови ситуацій. Цільовий компонент спрямованості особистості вивчався з використанням ситуаційного підходу, в якому життєдіяльність субєкта розглядалася як послідовна зміна ситуацій, а ситуація - одиниця психічної діяльності. Ціль, яка завжди спрямована на майбутній час, робить надситуативний рівень ведучим у структурі спрямованості особистості, що проявляється у футурреальній функції цільового компонента спрямованості особистості як орієнтації особистості на майбутнє, виходячи із ситуацій теперішнього часу. Психодинамічні відношення типів визначаються відмінностями між несвідомо побудованим переліком цілей та наступним усвідомленням значущості цих цілей для особистості.

2. Основний зміст роботи