Дослідження епітета як компонента художнього тексту. Обґрунтування методів лінгвостилістичного опису епітетів, що функціонують у мові художньої прози І. Багряного. Створення покажчика сполучуваності іменників-дистрибутів з прикметниковими епітетами.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Наукові керівники: доктор філологічних наук, професор Пустовіт Любов Омелянівна, доктор філологічних наук, професор Єрмоленко Світлана Яківна, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу стилістики та культури мови. Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор Тараненко Олександр Онисимович, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу лексикології та компютерної лексикографії; кандидат філологічних наук, доцент Чумак Олена Григорівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри фонетики і граматики словянських мов. Захист відбудеться 16.04.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.172.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій при Інституті мовознавства ім.Художня проза Івана Багряного - романи "Тигролови" (1944), "Сад Гетсиманський" (1950), "Людина біжить над прірвою" (1965), повість "Огненне коло" (1953) - займає чільне місце в історії української літератури і літературної мови ХХ ст. Багряного була знана в Україні в кінці 20-х і на початку 30-х років, але для наших сучасників його літературна, як і політична діяльність часів Другої світової війни та в еміграції, повязана з національно-державницькими змаганнями, залишається мало відомою і тому потребує всебічного висвітлення. Багряний писав: "Я вернуся до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська. На художній творчості Івана Багряного не могло не позначитися авторське кредо письменника, найбільш виразно виявлене в публіцистиці, де він створив такий парафрастичний образ батьківщини-України: "долина сліз, страждання", "юдоль сліз і народного горя", "Своя Хата", "дике поле", "соборна колонія". Проза Івана Багряного становить важливий обєкт лінгвокраїнознавства: адже за кожним авторським символом-словом, за кожною наскрізною метафорою вимальовується конкретна історична доба, коли мільйони людей було оголошено ворогами народу, коли на велетенському конвеєрі фізично й морально знищувалась людина, проте і в нелюдських умовах зберігала гідність.У першому розділі "Теоретичні засади вивчення епітета як виразового засобу художньо-прозової мови" розглядаються загальні питання епітетизації у контексті вивчення мови художніх творів. Дослідник називає епітети словесними формулами, що "наповнюються змістом чергових суспільних світоспостережень", тобто в епітетах, у їх структурі і семантиці зосереджується колективний досвід мовців. Потебня писав про два типи звязку епітета з означуваним іменником: а) епітет називає нову ознаку, яка не має нічого спільного з етимологією означуваного слова; б) епітет узгоджується з уявленням (етимологічним значенням) означуваного. У другому розділі дисертації "Епітетні словосполучення з дистрибутами людина, люди, істота, істоти" здійснено аналіз сполучуваності епітетних лексем та розкрито мотивацію вживаності ЕС у характерних для ідіолекту І.Багряного контекстах. Загалом у мові концепт людина (істота) розкривається через поняття, в яких відображається оцінка фізичних, духовних і соціальних характеристик людини.На підставі укладеного покажчика ЕС і досліджених контекстів, у яких функціонують ЕС, змодельовано лексико-семантичне поле страждання людини як характерна ознака ідіолекту І. Багряного. Багряного актуалізуються ЕС, що утворюють лексико-семантичне поле "страждання". До стилістично маркованих засобів належать ЕС з дистрибутами людина, люди, істота, істоти, що формують узагальнений соціальний портрет людей, які зазнали важких поневірянь у тюрмах, таборах за часів тоталітарного режиму. Наскрізний мотив досліджуваних текстів, реалізований у функціонуванні ЕС, - це протиставлення людини звичайної, простої, непомітної, пересічної, сірої і людини надзвичайної, яка привертає увагу виявом сили волі, порядності, гордості. Функціональне навантаження дистрибута голос пояснюється його метонімічним уживанням замість слова людина, що зумовлено специфікою зображуваних ситуацій.