Порівняльна характеристика організаційних структур. Делегування повноважень, місце керівника в сучасній організації. Методи та принципи управління групами, що використовуються в компанії. Принципи формування та підбору спеціалістів в робочі підрозділи.
Аннотация к работе
Державний вищий навчальний заклад «Київський коледж легкої промисловості» Курсова робота з дисципліни «Менеджмент» на тему: «Структура розробки апарату управління» Студента IV курсу групи О-26 Державний вищий навчальний заклад «Київський коледж легкої промисловості»Розділ 1.1.1 Місце структури апарату управління в організації2.3 Сучасні методи та принципи управління групами, що використовуються в компанії.1 Огляд методів по проектуванню та удосконаленню структури апарату управлінняРазом з тим при проектуванні оргструктури з урахуванням цілей і задач, що стоять перед підприємством, передбачається певна послідовність практичних дій: Здійснюється розподіл підприємства на загальні блоки у напрямах діяльності з урахуванням поставлених задач. наявність системи узагальнених правил і стандартів, на основі яких здійснюється управління; У цей час всі західні фірми і концерни прийняли на озброєння лінійно-функціональну організаційну структуру управління, яка володіє рядом переваг. Це процес розподілу організації на окремі елементи, кожний з яких має свою чітко певну, конкретну задачу і обовязки, тобто модель передбачає розподіл персоналу на групи, в залежності від конкретних задач, які виконують співробітники. Головна мета такої структури полягає в задоволенні бажань даних груп споживачів так само успішно, як якби підприємство і його структури обслуговували тільки одну групу споживачів.В області автоматизованого проектування HETNET проводить консультації по раціональній побудові конструкторсько-технологічного циклу підготовки виробництва нових виробів із застосуванням системи CAD/CAM CATIA: обстеження підприємств і вироблення рекомендацій по переходу до сучасної технології цифрового макетування виробів, вироблення рекомендацій по створенню інфраструктури в рамках реінжинирінга підприємства, а також навчання і консультації в процесі впровадження системи CATIA. Розвиток ринкових відносин і бізнесу передбачає формування і висунення в число лідерів найбільш видатних менеджерів, чий досвід негайно переймається менеджерами інших фірм. До числа найбільш значних ознак, що характеризують вищий рівень управління і міру роботи менеджера-лідера, можна віднести: менеджер доступний будь-якому працівнику, тон обговорення будь-яких проблем незмінно доброзичливий; Стає очевидним, що менеджер будь-якого рівня управління повинен відповідати сучасним вимогам розвитку систем управління з точки зору своєї професійної майстерності, новаторських якостей, уміння вирішувати комплексно інші соціально-економічні проблеми, бачити перспективу своєї карєри. Керівник не зможе розвинути логіку у своїх підлеглих, поліпшити їх роботу, якщо сам не буде мати ясної картини тих кроків, які він робить, і не буде здатний передати свій метод іншим.До числа основних задач по вдосконаленню управління на підприємствах відповідно до підприємств нашої країни можна по праву віднести: перебудову механізму управління на видимі і невидимі кінцеві результати (торкається підприємств різних форм власності); Кризові явища в системі управління, як на підприємствах світової спільноти, так і в Україні, спонукали вчених-управлінців до пошуку нових методів по вдосконаленню управління, сприяючих усуненню стереотипів управління і мислення і розробці нових концептуальних підходів. Оптимізація оргструктури управління передбачає наявність певної інформації, зокрема: загальна характеристика обєкта управління; цілі і задачі управління; наявність матеріальних цінностей у підприємства і постачальників; інформаційні потоки; маршрут рушення інформаційних потоків; число рівнів управління; кількість підрозділів, що входять в обєкт управління; норми керованості; кваліфікація працюючих по спеціальностях і посадах; рівень механізації і автоматизації робіт. Оптимізація оргструктур управління передбачає наявність ряду оцінних параметрів: витрати на зміст системи управління; інформаційне навантаження на працюючих; час на обробку інформації; витрати часу на виробничі роботи; час на рішення задач управління; наявність помилок в управлінських рішеннях. На відміну від підприємств нашої країни, де витрати на формування кадрів управлінців або робітників враховуються окремою статтею в собівартості виробництва продукції, в фірмах західних країн вже в 60-ті рр. була відпрацьована теоретична модель «економічні оцінки людських ресурсів» по управлінню персоналом.