Розгляд актуальної в мовознавстві проблеми структури мовної особистості. Характеристика її рівнів у філософському, психологічному й лінгвістичному аспектах. Висвітлення специфіки одиниць, відношень та стереотипів кожного рівня вказаної структури.
Аннотация к работе
Одеський національний університет імені І. І.Вони дотримуються поширеної в сучасній науковій парадигмі тенденції розгляду теоретичних аспектів мовної особистості, удосконалюють певні напрацювання, накреслюють нові підходи у вирішенні актуальних проблем перспективної галузі мовознавства - лінгвістичної персонології (Г. І. Мовознавець пропонує виокремлювати три рівні за філософським (мова, інтелект, дійсність) і психологічним критеріями (семантичний, когнітивний та прагматичний), які в структурній моделі мовної особистості відповідно мають назву вербально-семантичний, або нульовий, тезаурусний, або перший, мотиваційний, або другий [1, с. Перший рівень охоплює базову, інваріантну частину картини світу (позачасові утворення) та соціальні й соціолінгвістичні характеристики мовної спільноти, до якої належить особистість і яка визначає ідеологічні відношення основних понять у картині світу (тимчасові утворення). Караулова вербально-семантичний рівень, лексикон - це знання про мову й у мові; тезаурус - соціальні, побутові, культурні, енциклопедичні знання як здатність носія певної мови створювати тексти на підставі індивідуальних знань про світ, що зафіксовані у значеннях слів і їхніх асоціативних комплексах національно-психічного складу думки й особистісної зацікавленості в інтерпретації позначуваних або сприйнятих фактів відповідно; це відносно стабільна частина картина світу носія мови; прагматикон - система правил, навичок і вмінь спілкування, зумовлених процесами соціалізації та інкультурації, тобто дискурсивна (комунікативна) компетенція [3, с. Як зазначають мовознавці, класичну модель структури мовної особистості можна доповнити також лінгвокультурологічним, етнолінгвістичним і лінгвоемоційним рівнями (емоційним) [4, с.