Загально-діяльнісні та лінгвокомунікативні властивості агентивності в ритуалізованих комунікативних практиках. Виокремлення лінгвопрагматичних та семантичних ознак комунікації на матеріалі англомовної лінгвокультури. Аналіз функціональних ознак ритуалу.
Аннотация к работе
СТРУКТУРА АГЕНТИВНИХ ВІДНОШЕНЬ У РИТУАЛІЗОВАНІЙ КОМУНІКАЦІЇ (на матеріалі англомовної лінгвокультури)Ритуал, ритуалізовані форми комунікації активно досліджуються сучасними науками, передусім антропологією, етнографією, соціологією, соціальною і когнітивною психологією, психіатрією, антрополінгвістикою, лінгвокультурологією, комунікативістикою, лінгвосеміотикою тощо. Виходячи з потрактувань сутності ритуалу в основоположних працях, які формують наразі полідисциплінарну галузь ритуалістичних студій, ми розглядаємо ритуал як складну моделювальну систему, у якій конструюється особливий тип комунікативних відношень, між акторами ритуалізованої інтеракції. Так, А.Дуранті визначає агентивність як властивість тих субєктів, які мають деякий ступінь контролю над власною поведінкою, чиї дії впливають на інших субєктів, а іноді на самих себе, та є обєктом оцінки, як з погляду моралі, так і з точки зору лінгвопрагматичного перформансу відповідальності субєктів за результат їх дій [1, 453-454]. Деякі дослідники ритуалу вважають, що ритуальні дії позбавлено інтенційності (Ф.Стааль) або принаймні, контрастуючи з діями неритуальними, вони є послідовностями дій, яким смисл надається після їх здійснення, а отже вони стають неінтенційними, передбаченими, елементними або архетипни-ми [11]. З погляду вченого, будь-яка дія, яка повністю породжена актором, не може вважатися ритуальною, у той час як ритуал спирається на екстенсивне посилання чи вшанування, на авторитет інших, що гарантує значущість сказаного чи зробленого [19, 406-407].