Аналіз даних про склад фауни трематод чорноморських риб, а також масових видів ракоподібних. Вивчення структури і особливостей функціонування паразитарної системи трематод у прибережній зоні Чорного моря на прикладі системи одного з "модельних" видів.
Аннотация к работе
Національна академія наук України інститут зоології ім.Робота виконана у відділі екологічної паразитології Інституту біології південних морів Національної академії наук України. Науковий керівник:доктор біологічних наук, професор Гаєвська Альбіна Вітольдівна, Інститут біології південних морів НАН України в.о. завідувача відділу екологічної паразитології. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук Корнюшин Вадим Васильович Інститут зоології ім. Шмальгаузена НАН України завідувач відділу паразитології; кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Синицина Ольга Олегівна Інститут гідробіології НАН України старший науковий співробітник відділу санітарної та технічної гідробіології.Важливий компонент біоценозів прибережної зони Чорного моря - трематоди, надзвичайно складні життєві цикли яких здійснюються за участю широкого спектра гідробіонтів-хазяїв. Функції остаточних, а нерідко - і додаткових хазяїв цих гельмінтів виконують риби, у гельмінтофауні яких трематоди переважають за числом видів. Дисертаційне дослідження виконано в рамках роботи відділу екологічної паразитології ІНБПМ за держбюджетними темами № 0187.0012 496 "Фізіолого-біохімічні основи продукування речовини для організації сучасної марикультури"; № 0196U022108 "Довгостроковий паразитологічний моніторинг морських екосистем з метою збереження видової різноманітності, раціонального використання і відтворення біоресурсів"; № 0199U001388 "Структурно-функціональні основи біорізноманітності морських угруповань"; № 0100U005074 "Вивчення структури і функціонування паразитарного компонента екосистеми Чорного моря з метою збереження видової різноманітності та забезпечення екологічної безпеки". Основна мета дослідження - вивчити структуру і особливості функціонування ПС трематод у прибережній зоні Чорного моря на прикладі ПС одного з "модельних" видів. розшифрувати життєвий цикл трематоди "модельного" виду; виконати морфологічні описи окремих фаз її розвитку;Усього обстежено 2 679 екземплярів риб 56 видів, що належать до 27 родин, а також 2 076 молюсків 20 видів (серед яких 1 557 Gibbula adriatica) та 726 креветок 2 видів (серед яких 703 Palaemon elegans). Для видового визначення трематод застосовували визначники і монографії (Определитель паразитов..., 1975; Скрябин, 1958; Yamaguti, 1971), а також роботи вітчизняних і зарубіжних авторів зі систематики окремих таксонів трематод (Гаевская, 1996; Bartoli et al., 1989; Gibson, Bray, 1982 та ін.). Аналіз морфологічної мінливості марит роду Helicometra виконували на серії з 6 вибірок (25 екз. кожна) зрілих марит довжиною 1,3 - 1,5 мм від хазяїв, виловлених у теплу пору року. Для розрахунку величин потоків інвазії, регульованих параксенними остаточними хазяями, використана модифікована нами методика Холмса - Контримавичус - Атрашкевича, що дозволяє визначати величину потоку яєць гельмінта від популяції остаточного хазяїна кожного виду (Dвих.f) по формулі Dвих.f = ИОЗРІЛ. х Nвідн. х Fвідн., де ИОЗРІЛ. Аналіз частоти вияву трематод в обстежених рибах виявив, що найбільш характерним для них видом є Helicometra fasciata (Rud., 1819): ці трематоди знайдені нами в рибах 21 виду, 8 із яких - нові для неї хазяї.3. H. fasciata формує в Чорному морі паразитарну систему, що складається з 5 підсистем: "геміпопуляція партеніт - перший проміжний хазяїн", "геміпопуляція церкарій - зовнішнє середовище", "геміпопуляція метацеркарій - другий проміжний хазяїн", "геміпопуляція марит - дефінітивні хазяї" та "геміпопуляція яєць із мірацидіями - зовнішнє середовище". Кожна з них характеризується своєрідністю: фази розвитку паразита, набору середовищ його існування, типу переходу інвазійних елементів у наступну підсистему і стратегією вирішення завдання забезпечення усталеності як кожної підсистеми, так і системи у цілому. Усталеність підсистеми "геміпопуляція партеніт - перший проміжний хазяїн" на рівні "паразит - особина хазяїна" визначається сезонними змінами складу потомства партеніт, а також специфічною адаптацією - надзвичайно малими обсягами ендогенної агломерації. Усталеність підсистеми "геміпопуляція церкарий - зовнішнє середовище" і активний перехід інвазійних елементів у наступну підсистему забезпечують: "засадна" поведінка церкарій - комплекс реакцій, що оптимізують витрату личинкою енергетичних ресурсів і збільшують імовірність її контакту з другим проміжним хазяїном; збіг періодів максимальної емісії церкарій та активності других проміжних хазяїв; розтягнутий період емісії церкарій, що забезпечує тривалу присутність геміпопуляції цих личинок у біоценозах прибережної зони. Усталеність підсистеми "геміпопуляція яєць H. fasciata - зовнішнє середовище" та пасивний перехід інвазійних елементів у наступну підсистему здійснюються завдяки: наявності в яйцях філаментів, що забезпечують формування скупчень яєць у мікростаціях, яким надають перевагу G. adriatica; трив