Формування механізму зниження і методологія упереджуючого управління ризиками інвестування. Аналіз ефективності технологій ризик-менеджменту інвестицій на підприємстві у системі антикризового управління. Розробка стратегії управління ліквідністю проекту.
Аннотация к работе
Харківський національний університет ім. АВТОРЕФЕРАТ з теми: «Стратегія зниження ризиків інвестиційної діяльності»Роботу виконано у Харківському національному університеті ім. Науковий доктор історичних наук, професор консультант Лантух Валерій Васильович, Харківський національний університет ім. Офіційні доктор економічних наук, професор опоненти: Лушкін Володимир Андрійович, Національна комісія регулювання електроенергетики України (м. Київ), член комісії доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Єрмошенко Микола Миколайович, ВНЗ „Національна академія управління” Міністерства освіти і науки України (м. Захист відбудеться 27 жовтня 2006 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім.Рейтинги інвестиційної привабливості, які публікують “Business Risk International”, “Institutional investor” (США), “Euromoney” (Велика Британія), інформаційна система BERI (Business Environment Risk Index), визначають Україну як державу з високим ступенем ризиковості інвестування, яка знаходиться наприкінці останньої сотні країн за загальним показником інвестиційної привабливості. На початку ринкових реформ теоретичне й практичне відставання в області управління ризиками поставило підприємства перед неминучістю емпіричного пошуку шляхів вирішення проблеми, але цей шлях не завжди є оптимальним. Цей досвід у якійсь мірі може бути використаний в українській економіці, але відсутність високоорганізованого фондового ринку, у тому числі ринку строкових контрактів, слабкість вітчизняного страхового бізнесу, технологічна багатоукладність і низка інших специфічних рис транзитивної економіки не дозволяють “імпортувати” методи управління ризиками. Тому перед вітчизняною економічною наукою стоїть задача доробки власної методологічної бази управління ризиками як на макрорівні, так і на рівні підприємств, для котрих життєво необхідні конкретні рекомендації і методики формування стратегії зниження ризиків, що враховують особливості ситуації, яка склалася в української промисловості. У дисертації застосовані наступні методи й підходи: - методи загальної теорії систем, системно-структурного аналізу було використано в дисертації в процесі дослідження особливостей управління ризиками в інвестиційній сфері, обґрунтуванні методології зниження ризиків інвестування та стратегії формування механізму управління ризиками;У першому розділі „Інвестиційний ризик-менеджмент у системі антикризового управління” визначено теоретико-методологічні підходи до управління ризиками інвестування, формування понятійного апарату, структурування ризик-менеджменту; надано обґрунтування концепції управління розвитком виробництва в умовах невизначеності та ризику; встановлено функціонально-алгоритмічну структуру підсистеми ідентифікації факторів ризику в системі управління інвестиційними ризиками; визначено особливості інвестиційного проекту як обєкту ризик-менеджменту; виявлено напрямки антикризового управління підприємством з урахуванням факторів ризику його інвестиційної діяльності; обґрунтовано класифікацію ризиків, яка дає можливість максимально урахувати їх як фактор будь-якої управлінської діяльності. Особливу увагу приділено специфіці інноваційного проекту як обєкту ризик-менеджменту: обмеженості впливу субєкта управління на рівень можливих втрат (головним завданням постає раціональне формування джерел покриття збитків); участь державних установ у регулюванні ступеня ризикованості венчурних проектів, зокрема, питання щодо припустимого рівня ризику (конкурси бізнес-проектів, експертиза їхньої інноваційної привабливості тощо, - функції, які взагалі, по стандартним інвестиційним проектам виконують менеджери підприємств; вирішення питання щодо спрямування регулюючих заходів - створення венчурних фондів, виділення бюджетних коштів на гарантування запозичень та фінансування проектів із високим ступенем ризику тощо). Венчурний проект як обєкт ризик-менеджменту більш ускладнений, ніж інші проекти, оскільки спектр зовнішніх факторів, які впливають на стан підсистеми, що регулюється, ширше: зокрема, успішність управління ризиками залежить не тільки від „фонових” факторів інвестиційної привабливості регіону, але й від ступеня розвитку інноваційної інфраструктури, правових механізмів списання збитків та запозичень за венчурними проектами, наявності досвіду, традицій, соціально та економічно адаптованих методик тощо. У другому розділі „Методологія упереджуючого управління ризиками інвестування” сформовано системний підхід у ризик-менеджменті та розроблено комплекс заходів щодо його реалізації; обґрунтовано методологічні особливості забезпечення ризикостійкості проектів реальних інвестицій;вдосконалено процес формування інформаційної бази ризик-менеджменту та системи функціонального контролінгу; розроблено методи коректування ризик-менеджменту з урахуванням динаміки факторів ризику.