Методологічні засади дослідження стратегії розвитку торгівельної організації. Зміст та форми стратегії розвитку організації. Критерії оцінки ефективності впровадження стратегії організації. Модель формування та впровадження стратегії ТОВ ВО "Еко-плюс".
Аннотация к работе
Сучасні технології, і особливо інформація, дають можливість виробляти невеликі партії багатоваріантної продукції для задоволення різноманітних смаків споживачів. Необхідною умовою існування підприємства стають постійні інновації та зміни. Конкурентний попит є, як правило, короткостроковим, що суттєво впливає на поведінку підприємства. Стрімкий розвиток конкуренції в українській економіці в цілому, і, зокрема, в її аграрному секторі, зумовлює необхідність вдосконалення стратегічної управлінської поведінки таким чином, щоб своєчасно адаптуватися до умов навколишнього середовища та досягнути задовільних результатів, потрібних для виживання і розвитку на ринку. Нині виникла обєктивна потреба у поглиблених наукових дослідженнях проблем стратегічного управління діяльністю підприємств, серед яких найважливіше місце займають питання стратегії, яка свідчила б про безперервний розвиток організації. В умовах перехідного періоду й економічної кризи в Україні головною метою переважної більшості підприємств є адаптація до умов підвищеної динамічності зовнішнього та внутрішнього середовища. Варто зазначити, що вагомим впливовим фактором, який негативно впливає на управління організацією є відсутність науково-обгрунтованої стратегії їх розвитку. Зарубіжний досвід показує, що розробці стратегії розвитку організацій приділяється значна увага, що дозволяє їм краще орієнтуватися у ринковому середовищі, розробляючи на базі загальної стратегії фінансову стратегію, включаючи кредитно-грошові відносини, напрями стимулювання працівників, основні напрямки діяльності тощо. До деякої міри методологічні позиції розробки стратегії розвитку вітчизняних організацій висвітлені в роботах українських дослідників Шубіна О.О., Балабана М.П., Фомової О.А., Голяк Ю.Б., Каракай Ю. та ін. Вирішення цих питань для вітчизняних умов потребує розробки конкретних методичних підходів до формування стратегії торгівельних організацій, виходячи з реальної економічної ситуації та проблем, які виникають в умовах перехідної економіки. Предметом є стратегія розвитку організацій торгівельної сфери. Мета, яка постає перед нами у процесі дослідження полягає в обґрунтуванні стратегії розвитку організації та створенні моделі формування стратегії розвитку торгівельної організації. Проаналізувати стратегічний розвиток ТОВ «Еко-плюс». 8. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ 1.1 Стан наукової розробки проблеми стратегії розвитку організації Дослідженню проблеми стратегії розвитку організації присвячено чимало робіт як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Пізніше це слово почали використовувати в теорії ігор, де воно стало означати план дій у конкурентній ситуації залежно від поведінки опонентів. Отже, поняття стратегічний у значенні найважливіший, визначальний перейшло в термінологію менеджменту з військового лексикону та теорії ігор. Історичний огляд концепцій стратегічного менеджменту підприємства свідчить про взаємозв’язок стратегії, планування й прогнозування, з одного боку, та вплив механізму процесів розробки стратегії та традицій прийняття відповідних рішень на ефективність функціонування різноманітних підприємств - другого боку. Аналізуючи наведені визначення сутності поняття «стратегія», в їх структурі можна визначити наступні елементи: 1) базове поняття або дія; 2) інструменти реалізації стратегії; 3) результат реалізації На основі подальшого аналізу структури визначень поняття «стратегія» можна зробити висновок, що автори подають такі варіанти формулювання його базового поняття: 1) набір правил для прийняття рішень - Ансофф І.; 2) дії, модель дій, програма дій - Карлофф Б., Васильченко В.А., Ткаченко Т.І., Оберемчук В.Ф., Портер М.; 3) детальний всебічний комплексний план -Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф., Фатхутдінов Р.А., Стрікленд А., Томпсон А.; 4) комплекс прийнятих рішень - Дойль П.С.; 5) система установок і заходів - Шеховцева Н.В.; 6) довгостроковий якісно визначений курс, напрямок розвитку організації - Виханський О.С., Шершньова З.Е. , Оборська С.В., Бєлошапка В.А., Загорний Г.В.; 7) набір напрямків діяльності - Наливайко А. ; 8) функціональний засіб - Колпаков В.; 9) координуючий фактор - Куденко Н.В.; 10) система довгострокових цілей - Бланк І.А. [2, 15. 24, 33, 34, 37, 39, 44, 47, 67, 70, 76] У 60-ті роки великого поширення набула концепція аналізу портфеля видів діяльності, що свідчило про визнання існування відповідних обмежень та ризиків для кожного виду діяльності, зокрема концепція кривої досвіду показала, що при збільшенні масштабів виробництва собівартість продукції знижується. Його мета - забезпечувати постійний розвиток в умовах конкуренції; - використовуються, як правило, лише нові управлінські інструменти і технології, зорієнтовані на майбутнє; - розвязання будь-яких управлінських завдань підприємства завжди узгоджується з вимогами стратегії розвитку; - ефективність кожної управлінської дії визначається тим, який внесок вона робить у виконання стратегії підприємства; - найбільш дійові стимули,