Особливості та принципи стратегії placemaking, котра сформувалась в проектній практиці західного урбодизайну, на прикладі публічних просторів. Середовищні характеристики, які здатні розкрити творчий потенціал суспільства. Формування громадських просторів.
Аннотация к работе
Харківський національний університет міського господарства імені О.М.Міське середовище, безперервно змінюючись і динамічно розвиваючись під впливом економічних факторів, на певних етапах свого розвитку виявляє значне відставання від вимог, що предявляються соціально-культурними запитами суспільства. Серед стратегій формування публічних просторів слід відмітити стратегію placemaking (плейсмейкінг), 40 - річний досвід впровадження та розвитку якої в країнах Європи та США показує позитивні результати. Основу теоретичних узагальнень дослідження становлять реалізовані проекти та публікації організації Project for Public Spaces (PPS) [1,2], а також: меморандуми та хартії щодо публічних просторів («Хартія публічних просторів», прийнята в 2014 році ООН - Хабітат; «Лейпцігська хартія європейського сталого міста», 2007р.; Ольборзька хартія «Міста Європи на шляху до сталого розвитку», 1994р. та ін.); Кент заснували в США неурядову організацію Project for Public Spaces (Проект для громадських просторів, далі PPS), яка і до цього дня пропагує облаштування місць громадського користування. За останні 34 роки PPS працював з більш ніж 2500 громадами, щоб допомогти їм поліпшити свої громадські місця.