Умови перетворення міграції населення в чинник соціально-політичного розвитку. Процес формування міграційного простору на теренах України. Використання Україною міжнародного досвіду в процесі формування стратегічних завдань міграційної політики.
Аннотация к работе
Одеська національна юридична академія СТРАТЕГІЯ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВАНауковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Крижантовська Тетяна Іванівна Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Гансова Емма Августівна, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. професор кафедри філософських та соціально-політичних наук кандидат політичних наук, доцент Коч Світлана Вадимівна, Інститут соціальних наук Одеського національного університету ім. Захист відбудеться "24" вересня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.086.02 в Одеській національній юридичній академії за адресою: 65009, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м.Регулювання, як вимушений захід держави щодо міграційних потоків, прагне набути рис стратегічного планування з метою: створення механізмів захисту соціальної інфраструктури від значного впливу з боку імміграційного тиску; забезпечення відтворення суспільно-політичних процесів в умовах еміграційного відтоку і демографічної кризи; створення умов для вирівнювання потенціалів, як в середині держави, так і на глобальному рівні; використання міграційного планування як геополітичної тактики. Міграційні процеси здатні виступати індикатором ступеню геоекономічної активності та геополітичної рівноваги на різних рівнях територіально-політичного простору, індикатором лояльності населення щодо змін в суспільстві, індикатором процесу взаємопроникнення національних економік. надати визначення поняттям, що є основою наукового аналізу: «міграційний простір», «міграційний процес», «міграційна політика», «міграційна стратегія»; проаналізувати якісні риси міграційних процесів в Україні та процес розвитку інституційної бази міграційної політики; дослідити використання Україною міжнародного досвіду в процесі формування стратегічних завдань міграційної політики та встановити можливості її адаптації щодо міжнародних угод.Втім, вже з 30-х рр. до кінця 1980-х рр. у межах СРСР термін «міграція» майже зник з літератури. Відновлення широти поняття «міграція» відбулося в працях В. Виникло безліч тлумачень поняття «міграції». Так, в межах соціологічного підходу міграційну політику розглядають як вплив на забезпечення привабливості країн вїзду й виїзду (теорія притягання-виштовхування); як засіб впливу на міграцію, як автономно відтворюваний процес (теорія міграційного ланцюга); як вплив на процес адаптації мігрантів (теорія асиміляції); як засіб впливу на міграцію, як історичний образ колективної більшості, що має відтворювати певну концепцію культури (етносоціальний напрямок) та ін. Цей підхід в управлінні міграціями знаходить реалізацію сьогодні в програмах по «запрошенню співвітчизників» у Росії, Румунії, Угорщини, Болгарії, Польщі та ін. країнах); соціологічний (заснований на комплексному аналізі міграційного процесу, де основою визнається етнокультурна поведінка груп населення, що є потенційними для міграції).