Закономірності, тенденції й особливості розвитку земельних відносин у сільському комплексі України. Опис економічних, соціальних, екологічних проблем землекористування. Сутність нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукНауковий консультант доктор економічних наук, професор Ульянченко Олександр Вікторович, Харківський національний аграрний університет ім. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України Добряк Дмитро Семенович, Національний університет біоресурсів і природокористування Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри управління земельними ресурсами;Земельно-ресурсний потенціал України справедливо вважається підґрунттям національної економіки, первинним (а в сільському господарстві - головним) фактором виробництва, оскільки його використання забезпечує формування близько 95% обсягу продовольчого фонду і 70% фонду товарів споживання. У звязку з цим з особливою резонансністю в суспільстві сприймаються заходи щодо реформування відносин власності на землю, упровадження нових організаційно-правових форм аграрного землекористування, удосконалення системи оцінки та використання земельно-ресурсного потенціалу в економічному механізмі. Постало питання формування нової моделі екологізації державного регулювання сільськогосподарського землекористування, економічного відтворення та охорони потенціалу земель і ґрунтів, що спонукатиме землевласників і землекористувачів до застосування новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції, використання ними науково обґрунтованих агротехнічних заходів, спрямованих на забезпечення ефективного, раціонального і сталого сільськогосподарського землекористування. Дискусійними залишаються питання сутності сталого землекористування, тенденцій та закономірностей його розвитку в Україні, впливу екологічних чинників на становлення збалансованого сільськогосподарського виробництва, ролі інвестиційних процесів та агроекологічного моніторингу в забезпеченні сталого використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств, значення та пріоритетів держави в регулюванні екологічних проблем землекористування, грошової оцінки землі, формуванні ринку земель тощо. У процесі дослідження застосовувалися такі методи: економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану використання земельно-ресурсного потенціалу, інвестиційного процесу в сільському господарстві та виявлення закономірностей їх розвитку; комплексний та системний аналіз - для вивчення літературних джерел, нормативно-правових актів, підсумків соціально-економічної трансформації власності на землю та організаційно-правових форм господарювання; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення і формування висновків; графічно-аналітичний - для дослідження тенденцій розвитку окремих явищ сільськогосподарського землекористування; зіставлення - для порівняння фактичних даних звітного та попередніх років, при дослідженні показників використання землі за різними регіонами; аналізу та синтезу - для модульного дослідження оцінки земельних ресурсів та інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств шляхом поділу його на окремі стратегічні складові; розрахунково-конструктивний - для розробки перспективних рішень щодо екологічної паспортизації, формування сталих і високопродуктивних систем сільськогосподарського призначення й активізації інвестиційної діяльності в сільському господарстві.У першому розділі "Теоретико-методологічні передумови формування сталого сільськогосподарського землекористування" викладено трансформаційні процеси власності на землю, землекористування та організаційно-правові форми господарювання, обґрунтовано необхідність першочергового уточнення величини рентоутворюючих факторів (які формують розміри диференціального рентного доходу), визначено сутність та особливості інвестування в сільськогосподарське землекористування в умовах трансформації земельних відносин. Аналіз проведення земельної реформи показав, що за 20 років виконано значний обсяг робіт, зокрема: подолано державну монополію на земельну власність; проведено роздержавлення земель і сформовано землі запасу та резервного фонду; передано землі у власність недержавних сільськогосподарських підприємств; завершується процес видачі державних актів на право власності на земельну ділянку. В Україні є всі можливості для формування і впровадження унікальної національної моделі розвитку аграрного сектора економіки (у першу чергу, форм власності на землю, трансформації землекористування), яка буде базуватися на органічному поєднанні різних організаційно-правових форм господарювання з пріоритетом розвитку великотоварних господарств. Трансформація структури земельного фонду на сучасному етапі обумовлюється формуванням нових земельних відносин у звязку зі зміною форм власності на землю (за станом на 1 січня 2009 р.