Аналіз досвіду розробки стратегії економічного розвитку агропромислового комплексу, забезпечення продовольчої безпеки в розвинених країнах. Аналіз тенденцій та стратегічних пріоритетів розвитку агропромислового комплексу України в умовах глобалізації.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРобота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Третяк Вікторія Павлівна, Харківський національний університет імені В.Н. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Молдаван Любов Василівна, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», головний науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі (м. Захист відбудеться 16 квітня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Методи і форми довгострокового і поточного планування, що існували в 20 столітті, засновані на оптимізаційному моделюванні, науково-технічному й економічному прогнозуванні, за допомогою яких прагнули визначити тенденції розвитку виробництва, напрями і характер діяльності організації, були досить ефективні, але за умов відносно стабільних стосунків і цілей нарощування потенціалу організацій і насичення ринку товарами, більш-менш постійного зовнішнього середовища, створюваного протекціоністською політикою, більш обмежених вимог до товару, що висуваються споживачами, а також наявності законодавства щодо соціальної відповідальності організацій, природокористування, екології й охорони навколишнього середовища. У міру кількісної і якісної зміни масштабів господарювання і природокористування, розширення використання на практиці наукових досягнень та інформаційних технологій, усе більшої відкритості національних, регіональних і корпоративних меж для інформації, товарів і послуг, капіталів і робочої сили і в умовах посилення конкурентної боротьби, змінилися умови формування пропозиції. Незважаючи на те, що цей процес трактується неоднозначно, але загально визнаним стало положення: для адекватної реакції на зміни, які відбуваються в світі, необхідно формувати нову парадигму управління економічними системами, однією зі складових якої виступає розробка стратегій економічного розвитку. Успішне функціонування АПК України в умовах, що характеризуються крайньою нестабільністю відносин, глобалізації економіки, євроінтеграційного вектора розвитку країни, диктує необхідність прискореного розвитку стратегічного управління, розробки стратегії, методів, сценаріїв і засобів, що робить тему дисертаційного дослідження актуальною. Обєктом дисертаційного дослідження виступають процеси економічного розвитку АПК та становлення системи стратегічного управління ним як основи концепції державного регулювання в умовах глобалізації економіки.У першому розділі «Теоретичні аспекти стратегічного управління та їх розвиток в умовах ринкової трансформації» автором викладено теоретичні аспекти розробки стратегії економічного розвитку АПК, суті, принципів і функцій стратегічного управління комплексом як суттєвої ланки ринкового механізму, зроблено уточнення економічного змісту категорії «економічне регулювання АПК», класифіковано основні методи, інструменти державного регулювання АПК на регіональному рівні, виявлено пріоритети державної участі в аграрній економіці регіону. Складні економічні умови, в яких опинилися підприємства агропромислового комплексу України у звязку зі світовою фінансовою кризою, глобалізаційними тенденціями в економіці, що посилюються, і, разом із тим, нові можливості, що відкриваються перед ними , обумовлюють необхідність наукового обґрунтування стратегії економічного розвитку АПК як основи концепції його державного регулювання. Нелегка ситуація, що склалася в продовольчому комплексі регіонів України, спричинена не тільки системною кризою в національній економіці, світовою фінансовою кризою, нестабільністю політичної ситуації в країні, але й ослабленням державного регулювання, що призвело до диспаритету цін, диспропорцій виробництва і, як наслідок, низьких доходів сільськогосподарських товаровиробників, значного зниження ефективності функціонування підприємств і агропромислового комплексу в цілому. В умовах нестабільного зовнішнього середовища, в якому діють українські підприємства агропромислового комплексу, стратегічне управління повинно стати основою концепції державного регулювання їх діяльності.