Види конфліктної мовленнєвої взаємодії. Типи конфліктних ситуацій; стратегії комунікантів у конфліктному типі спілкування. Лінгвістичні характеристики різних типів дискурсу. Екстралінгвістичні чинники, що впливають на протікання мовленнєвої взаємодії.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі граматики та історії англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Київського державного лінгвістичного університету Захист відбудеться 24 травня 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (252650, МСП, Київ-5, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету.Сучасні дослідження в галузі прагмалінгвістики відображають зростання інтересу вчених до мовленнєвої взаємодії комунікантів у ситуаціях, що характеризуються недотриманням максим принципу комунікативного співробітництва, а саме: у конфліктних ситуаціях спілкування. Отже, зусилля сучасних дослідників конфліктного спілкування спрямовані на створення лінгвістичної моделі конфліктної мовленнєвої взаємодії, що, в свою чергу, потребує системного аналізу конфліктного дискурсу. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України "Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем германських та романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти", що розробляється в Київському державному лінгвістичному університеті (тему затверджено радою КДЛУ, протокол №5 від 27 січня 1997 року). Дисертаційна робота присвячена вивченню діалогічного дискурсу в конфліктній ситуації спілкування, особливостям мовленнєвих тактик і стратегій комунікантів залежно від їх ролі в конфліктній ситуації, а також виділенню типів конфліктних мовленнєвих ситуацій, які відносяться до основних сфер спілкування людини. Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає у визначенні мовних характеристик різних видів конфліктних ситуацій, зокрема в поданні основних характеристик суперечки й сварки, ролі емотивного компонента в динаміці розвитку конфліктної ситуації, у виявленні основних стратегій і тактик побудови конфліктного дискурсу.При цьому слід зазначити, що дискурс мовленнєвої агресії принципово відрізняється від дискурсу аргументації не тільки своєю спрямованістю на дисенсус, але й сферою впливу: якщо аргументація впливає на раціональну сферу людської психіки, то мовленнєва агресія спрямована на емоції. Так суперечку визначають раціональні відношення, реалізовані дискурсом аргументації, сварці ж притаманні афективні відношення, які знаходять вираження у вербально агресивному дискурсі. Залежно від частки впливу раціонального чи емоційного компонентів у мовленнєвій взаємодії конфліктна мовленнєва ситуація може бути представлена графічно у такому вигляді: На поданому графіку граничними станами конфліктної мовленнєвої ситуації виступають суперечка і сварка (бійка), які розрізняються спрямованістю на консенсус/дисенсус із домінуванням відповідно раціонального чи емоційного компонентів. Статичні аспекти відображають комунікативно значущі параметри ситуації мовленнєвого спілкування (сценарії комунікативних подій), комунікативно-рольовий аспект статусів і програм мовленнєвої поведінки комунікантів, що вміщують як конверсаційні норми спілкування, так і неконверсаційні, у межах яких мовленнєве спілкування виступає як частина цілого і соціально вимірюється категорією ввічливості [В.З. Бажання Варбуртона розвязати сварку проявляється в його дискурсі шляхом порушення максими кількості як на рівні всього висловлювання (дублювання інформації в МХ (2) і (6)), так і на рівні його частини: адвербіальні компоненти в негативно-оцінних словосполученнях very much і extremely impertinent, інтенсифіковані авторським коментарем cried i white with anger, свідчать про надмірну емоційність мовця.Ці закономірності можуть бути описані у вигляді двох гіпотетичних моделей конфліктної мовленнєвої взаємодії - "ідеальної суперечки" та "ідеальної сварки", яким відповідають аргументований і вербально агресивний дискурси відповідно. Модель "ідеальної" суперечки передбачає реалізацію глобальної прагматичної мети, орієнтованої на консенсус, яка визначає аргументований характер дискурсу. Побудова аргументованого дискурсу відповідно до моделі "ідеальної" суперечки спирається на раціональну сферу людської психіки, що знаходить вираження в актуалізації стратегічного співвідношення вимога - ненадання. Опора на раціональну сферу зумовлює дотримання комунікантами основних максим принципу співробітництва й дотримання рольових приписів у реалізації зустрічних стратегій вимоги й ненадання. Реалізація стратегічних цілей аргументованого дискурсу на тактичному рівні має характерною рисою тенденцію до актуалізації інформативної мовної функції, що зумовлює відповідний вибір і комбінацію конкретних мовних одиниць, залучуваних для побудови мовленнєвих тактик раціонального впливу на лексичному, лексико-синтаксичному і синтаксичному рівнях.