Аналіз умов виникнення та поширеня стратегічного планування, а згодом і стратегічного управління в різних країнах і порівняння ціх процесів з поточною ситуацією в Україні, знайдення цільових орієнтирів, що є вирішальними для успіху підприємства.
Аннотация к работе
УКООПСПІЛКА Полтавський університет споживчої кооперації України Кафедра менеджменту Курсова робота з “Основ менеджменту” Тема “Стратегії розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання” Костенко Олега Анатолійовича МО-23 Науковий керівник: Бакало Надія Вітальївна Затверджую “___” _______________ _____ р. Науковий керівник _________________ Полтава-2003 План Вступ Розділ Сутність стратегії , її роль в прцесі діяльності підприємства 1.1. Значення факторів зовнішнього та внутрішнього середовища при виборі стратегій діяльності підприємств Розділ 3 3. Світовий досвід і досвід України у розробці і використанні стратегій розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання Висновки Зміст Розділ 1 Сутність стратегії, їїроль в процесі діяльності підприємств 1.1. Характеристика стратегій розвитку бізнесу Розділ 2 Аналіз стратегічного набору діяльності підприємства 2.1.Методичні аспекти вибору стратегій 2.2. Значення факторів зовнішнього та внутрішнього середовища при виборі стратегій діяльності підприємств Розділ 3 3.Світовий досвід та досвід України у розробці і використанні стратегій розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання Висновки Перелік літератури Вступ Економічна криза народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких важливе місце займає недосконалість системи управління. Стратегічне управління як визначена різновидність менеджмента сформулювалась відносно недавно. Тому, я вважаю, що на даний момент обрана мною тема є актуальною сьогодні, адже досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань організації потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів. Оперативна адаптація організації (підприємства, фірми) до змін ринкового середовища можлива на базі професіоналізації управління, яка передбачає, насамперед, необхідність підготовки управлінських кадрів. Запозичення категорії «стратегія» з військового лексикону пояснюється тим, що підприємства в розвинених країнах опинилися в умовах, близьких до «воєнних дій» наприкінці 50-х років, повязаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, коли, щоб вижити треба було боротися. В першому випадку для визначення стратегії потрібно відповісти на такі запитання: а) «Хто ми є?», «Де ми знаходимося?»; б) «Куди ми йдемо?» або «Якими ми бажаємо бути?»; в) «Коли і як ми досягнемо наших цілей?». Найчастіше стратегію ототожнюють з позицією на ринках, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збільшити частку на «своїх ринках», вести боротьбу за завоювання нових ринків та ін. Наприклад, такий підхід використовувала свого часу японська фірма «Камацу», що вивчала діяльність американської фірми «Катерпіллер». Згідно з таким поглядом можна, виробивши «блеф-стратегію», затягти конкурента «на темну доріжку», яка нікуди не веде. Для розробки стратегії кожне підприємство має усвідомити такі важливі елементи своєї діяльності: місію; конкурентні переваги; особливості організації бізнесу; ринки збуту, де діє фірма; продукцію (послугу); ресурси; структуру; виробничу програму; організаційну культуру. Так, М. Портер зазначає, що «картина змісту корпоративних стратегій досить похмура». Стратегії концентрованого росту Першу групу еталонних стратегій складають - стратегії концентрованого росту. Стратегії диверсифікованного росту Третьою групою еталонних стратегій розвитку бізнесу являються стратегії диверсифікованного росту.