Аналіз історіографічної традиції та значення наративної психології, постпозитивістського наукознавства, соціального конструктивізму в дослідженні теоретико-методологічної спадщини М. Грушевського, особливостей формування ним національних метанаративів.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукЗахист відбудеться “16 “грудня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. З рукописом дисертації можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Розкрито теоретичні основи та емпіричне значення наративної психології, постпозитивістського наукознавства, соціального конструктивізму для дослідження теоретико-методологічної спадщини М. Грушевського. грушевський національний метанаратив історіографічний Грушевського, що дозволяє простежити звязки між стадіями реалізації вченим дослідницької програми, етапами його фахової соціалізації та подіями особистого життя історика. Hroushevskyis methodologies has allowed to create a new classification of sources, in which basis are “metanarrative” and “egonarrative” concepts, and also to develop general function-oriented classification of methods, which includes "methods-passwords", "methods-tools" and "methods-reflexions".Грушевським національні метанаративи отримали статус наукових гіпотез завдяки застосуванню ним дослідницьких методологій, що були легітимізовані у контексті епістемологічної ситуації кінця ХІХ - початку ХХ ст. Грушевським “переворотом” в імперському історіописанні, результатом якого було постання “новітніх схем” історії України, й “науковою революцією” епохи fin de siecle. Грушевського на сьогодні не синхронізовано ні з інтелектуальними рухами сучасної йому епохи, ні з подіями біографії історика та відповідними соціальними контекстами. Сенс цього наукового проекту полягав у тому, щоб розробити теоретико-методологічні моделі, які дозволили б відстежити звязок між життями істориків та їх “науковою лабораторією”, тобто, - побудувати “інтелектуальну біографію” історика. Обєктом дослідження є теоретико-методологічний дискурс доби модерну, в межах якого формувалися методології М. Грушевського.Грушевським) та “обєктивованими” результатами його пізнавальної діяльності (текстами) робить актуальними два типи “наративів”, які становлять основу інформаційної бази дослідження - “его-наративи” історика (у просторі яких відбувалося конструювання його субєктивності) та “метанаративи” (засобом конструювання яких і виступали універсальні методології). Грушевського (дві редакції “Автобіографії” - 1906 та 1926 рр., автобіографічне оповідання “Як я був колись белетристом”); щоденники і записники (“Щоденник” 1883-1884 рр., “Щоденник” 1888-1894 рр., “Щоденник” 1904-1910 рр., “Записник”); мемуари (“Спомини” ), фотодокументи (“М. Грушевський. Грушевського та “колективну” історію й відповідно визначити характер дії психокомпенсаторних функцій методології, задіяної у процес конструювання М. Тексти, в яких розглядаються стратегії дослідження методологій як таких, представлено: - наративами, що формують загальні підходи до методології в постпозитивістському наукознавстві в так званих точних науках у працях П.